Цей монумент є першою пам’яткою, зведеною в Києві на початку XIX-го століття. Місце його встановлення вибрано не випадково: за переказами, біля підніжжя Володимирської гірки було джерело. Але приводом звести колону було проголошення Магдебурзького права в Києві. Пам’ятку архітектури спорудили за архітекторським проектом О. Меленського коштом простих городян. Згідно з авторським задумом звели кам’яну каплицю, увінчану позолоченим куполом. Пізніше всередині каплиці з’явився колодязь зі свяченою водою, який наповнювали водою з джерел по трубопроводу. На початку ХХ-го століття за кресленнями М. Бобрусова звели сходи, щоби можна було зручно дістатися до монументу. За часів радянського режиму церковний купол прибрали, зберігши аркові проходи. Але до знаменної дати тисячоліття хрещення Русі первозданний вигляд колони відновили. Біля підніжжя вигравіювали слова: "Святому Володимиру, просвітителю Росії". На згадку про діяння князя пам’ятку почали називати нижнім пам’ятником святому Володимирові. Після реставраційних робіт на колоні з’явилися вишукані барельєфи.