1866 року розпочалося будівництво нового заводу. Господарем усього виробництва був граф С. Потоцький, однак цього разу він передав завод в оренду французам, серед котрих був і І. Гоффаро. Обладнання для заводу закуповували в Австро-Угорщині. Обсяги виробництва і прибуток підприємства постійно зростали. Люди на виробництві працювали по 16 годин на добу без перерви і вихідних. Серед них були жінки і діти. Звісно, заробітна платня була дуже маленькою, крім того, працівників часто штрафували навіть за незначні порушення. 1896 року було влаштовано масовий страйк, тоді власники заводу задовольнили вимогу про підвищення заробітної платні. Після Другої світової війни Ситківський цукровий завод опинився у зруйнованому стані. Однак ініціативні співробітники одразу ж заявили про намір відновити завод, що і зробили вже 1945 року. В 1970–1971 роках на честь XXIV з’їзду КПРС завод виробив 154 тисяч центнерів цукру. Сьогодні від будівлі цукрового заводу залишилися самі руїни.