У ті далекі роки подібний досвід житлового будівництва на розі тодішніх вулиць Поліцейської і Казанської здавався справжнім дивом. Величезний будинок був до всього ще й дуже дорого оздоблений. Ошатний стиль необароко свідчив про статусність будівлі. Тут містилося безліч квартир (як фешенебельних, так і для наймачів простіше), жіноче училище, зуболікарська школа, 18 магазинів, видавництво, великий винний льох. Після Жовтневої революції будинок Мізко став Будинком пролетарського студентства № 1. Споруда піддалася серйозному переплануванню. Тут не стало магазинів, зате знайшла притулок університетська бібліотека. Традиції старорежимного винного складу підхопив винзавод - тут влаштувалися розливний цех і сховище. Під час Другої світової війни дому Мізко пощастило - жодна бомба в нього не потрапила. У повоєнний час спорудження служило різним господарям, виконуючи різні функції. В наші дні будинок знову розібрали орендарі. А між тим, поступово руйнуючись, перлина архітектури чекає ґрунтовного ремонту.