Монастир відноситься до величезного заповідного комплексу "Гетьманська столиця". Є інформація, що його було засновано ще за часів великої держави Київська Русь. Спочатку був чоловічим, але в середині XIII століття зазнав значних пошкоджень. Знову його відбудували на початку XVII століття. При монастирі в 1680 році велося будівництво Свято-Миколаївського собору. На цю добру справу пожертвував значні кошти генеральний суддя І. Домонтович. За його допомоги було організовано доставку до собору чудотворної ікони святого Миколая Мирлікійського. У 1708 році, під час Батуринської трагедії, монастир зазнал значних руйнувань. Відновлення почалося на початку XIX століття. У 1922 році жіночий вже монастир було закрито, а сестер відправлено до рідних домівок. Під час Другої світової війни занедбані стіни постраждали ще гірше. У 1960 роках залишки собору розібрали. У 1999 році жіночий монастир було відновлено, відремонтовано дзвіницю, трапезну, Спасо-Преображенський храм і будинок ігумені.