Ця поховальна споруда була знайдена ще в ХІХ столітті, але тільки 1997 року її докладно дослідив археолог І. Черняков. "Попова могила" належить до трипільської культури, до її найпізнішого усатівського підтипу, що розвивався на території Західного Причорномор’я, Північного Придністров’я та Молдови. Курган був частиною великого могильника, інші поховання якого були зруйновані в період господарського опанування земель в 1950-х роках. Насип "Попової могили" також постраждав, але незважаючи на це, у ній збереглося сім стратиграфічних шарів, серед яких – залишки 27 давніх культур. А сьогоднішня висота кургану дорівнює семи метрам при діаметрі 60 см. Під час археологічних досліджень у "Поповій могилі" було знайдено шість поховань, одне з яких основне. У ньому знаходився скелет чоловіка, здогадно – одного зі скіфських царів. На підставі ізотопного аналізу зробили висновки, що вік основних поховань кургану належить до 2759 року до нашої ери.