Граф де Ламберт, наступний власник Варварівки, зробив церкву кам’яною (приблизно в 1830-48 рр.). А на межі XIX-XX століть Варварівську церкву перебудував Е. Штукенберг, і її архітектура набула обрисів класичного православного храму. Починаючи з 1936 року і до початку Другої світової ця будівля використовувалася як склад райспоживспілки, а під час війни тут розміщували військовополонених. Відремонтована прихожанами будова 1950 року знову стала церквою. Остання реконструкція храму завершилася в 2011 році, до 200-річного ювілею його заснування, коли було проведено повну реставрацію приміщень і добудовано дзвіницю. Також пофарбували куполи і стіни, відремонтували двір. Сучасними рисами церкви є точність пропорцій, виразність нечисленних деталей, скромне оздоблення.