Новий власник містечка в 1790-1798 роках побудував тут свій палац, спроектований архітектором Фалендином Мареком, і облаштував великий прекрасний парк, що розкинувся на 5 га. Палац Валевського проіснував недовго, його головний корпус згорів в 1850 році, таким він відображений і на літогравюрі білоруського та польського художника Напаолеона Матеуша Тадеуша Орди(1807-1883). Руїни палацу поступово були розібрані місцевими жителями, і на кінець XIX століття від палацу нічого не залишилося крім парку, який і зараз радує тувинців красою величезних дубів і модрин, кленів та грабів, тополей, ясенів та ялинок. Підніжжя дерев застелене килимом різнотрав’я. Жителі села і гості з задоволенням відпочивають в парку над Горинню, що має зараз статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. В 1952 році в парку був створений меморіал пам’яті воїнів, що загинули в роки Другої Світової війни при звільненні Тучинського району. Вони поховані тут в братській могилі, біля якої тучинці збираються щорічно в День Перемоги на траурний мітинг і молебен.