Статус геологічної пам’ятки природи цього феноменального природного явища присвоєно 22 червня 1972 року. Сланцеві скелі складаються з шарів декількох різновидів сланців і амфиболітів, розбитих тріщинами. Колір їх залежить від ступеня впливу на вихід породи атмосферних явищ: червоний, зелений, жовтий, бурий, синьо-чорний. Синьо-чорні сланці, які ще називають аспідними, здавна місцеві жителі використовували для виготовлення покрівлі будинків, будівництва сараїв, заборів. Виробничий видобуток аспідного сланцю почав тут Олександр Поль у XVIII столітті. Застосовували його для покрівлі будівель станцій Катерининської залізниці, виготовлення підвіконь, шкільних столів. Особливо гарно тут навесні, коли крізь скелі пробивається до сонця молода зелень: барвінок, ковила, звіробій. Зустрічаються тут і рідкісні види рослин, зокрема аурінія скельна, ефедра двоколоскова, ломонос і занесений до Червоної книги України вид папороті - костенець північний. У народі сланцеві скелі називають "місцем сили". Місцеві жителі стверджують, що прогулянка тут допомагає позбутися головного болю, поліпшити фізичне і душевне самопочуття.