З давніх-давен, в ті часи, коли Нижній Синевир був лісистою місцевістю, в цих краях влаштувалися розбійники, які обкрадали міста, села, багатих господарів і навіть церкви. Захоплену худобу розбійники залишали пастися біля підніжжя гори, тут вони й жили. До вершини гори дістатися було неможливо, камені постійно зривалися і засипали підхід до склепів і печер, де зберігалися награбовані цінності. Одного разу гора обсипалася, поховавши під породою всі скарби розбійників. Лиходії змушені були поміняти місце проживання, а награбоване так і залишилося поховано в масиві гори Кам’янка. Мешканці Синевирської долини говорили, що у Великодню п’ятницю на цьому місці завжди піднімалося полум’я, вважалося, що це злі духи таким чином висловлювали своє обурення. Одного разу біля підніжжя Кам’янки заблукав пастух. Йому привидівся старий з кінськими копитами замість стоп, який повів його вглиб гори печерами і показав незліченні скарби Кам’янки. Старий сказав пастухові, що цінності дістануться тому, хто зможе побудувати храм на вершині гори. Так й дотепер зберігає таємницю незліченних багатств Кам’янка.