Хоча ще до початку Першої світової війни зброя була готова до серійного випуску, а автор отримав срібну медаль і грошову премію, але на озброєння армії гвинтівка Рощепея так і не надійшла – директор Сестрорецького заводу вважав неприпустимим, щоб виходець із простих селян був автором такого винаходу, зволікав із запуском його у виробництво. Яків Устинович зі свого боку не бажав розділити авторство з чиновником-нездарою. 1924 року Рощепій своїми силами сконструював і виготовив креслення самохідного зернового комбайну. 1926-го він представив Академії наук діючу модель свого винаходу, але горе-вчені відправили її до музею як технічний курйоз. Хоча напрацювання Рощепея використовували і під час створення семизарядної гвинтівки Токарева, і при розробленні самохідних комбайнів, про автора винаходів забули до 1950 року, коли після кількох публікацій в пресі йому призначили персональну пенсію. 1958 року Яків Устинович помер. Могила його була забута. Лише 1989 року зусиллями журналістів Бобровицької районної газети за допомогою мешканців села місце поховання винахідника знайшли. Учні щаснівської школи привели її до ладу, а Щаснівська сільська рада, до якої входить Осовець, встановила надмогильну плиту.