У 1925 році монастир був закритий, і в приміщеннях колишньої обителі відкрито інтернат для дітей-інвалідів. Під час Другої світової війни був зруйнований Соборний храм. У 1959 році монастир знову закривають після нетривалого існування. Тільки в 1997 році будівлі і прилегла територія були передані Дніпровській єпархії УПЦ. Серед святинь храму - список Тихвінської ікони Божої Матері. Після довгої відсутності на батьківщині ікона повернута в місто Тихвин (Росія) і поміщена в Казанському соборі. Монастир знаходиться на вулиці, названій на честь відомого мецената початку XX століття.