Олександр Семплікевич народився в жовтні 1841 року, в 1861 році закінчив спеціальні класи Петровського полтавського кадетського корпусу, а потім Костянтинівське військове училище. У 1890 році отримав звання полковника, був військовим суддею Київського військового окружного суду, служив в інших військових юридичних установах. У 1900 році Семплікевич уже був у званні генерал-лейтенанта. Після виходу у відставку жив у селі Хоробичі. Помер у квітні 1917 року. У родині Семплікевичів було троє дітей. Молодша дочка генерала Надія Олександрівна захоплювалася фотографією. Зроблені нею на початку XX століття знімки місцевих селян - унікальні історичні документи, цінні для вчених. Варварі Олександрівні село зобов’язане позбавленням від спалення під час фашистської окупації. Саме вона звернулася до офіцерів німецькою мовою й пояснила, що жителі Хоробичі не винні в підриві партизанами містка через залізничні колії. Однак після закінчення війни її звинуватили в співпраці з окупантами як перекладачку й заслали на Соловки.