За наказом коронного гетьмана Станіслава Лянцкоронського, в 1630 році було зведено найкращу і найміцнішу фортифікаційну споруду на Поділлі того часу. Вона витримала облогу війська козацького Б. Хмельницького й пережила гарнізонне розміщення у її стінах турецького паші. Лише до кінця XVIII століття замок втратив стратегічне значення, що посприяло його збереженню практично в першобутньому вигляді. Після цього до замку протягом двох століть періодично добудовували споруди й будівлі. У XIX столітті за австрійської влади замок перебудували під тютюнову фабрику, яка у вигляді тютюново-ферментаційного заводу діяла і під владою Рад. З моменту отримання Україною статусу незалежної держави замок переходить у приватні володіння і стає занедбаним, і на даний момент доступ сторонніх осіб на цей історичний об’єкт заборонений. Незважаючи на різні історичні перипетії, які довелося пережити Ягельницькому замку, він є однією з найбільш збережених пам’яток архітектури на території Тернопільської області. Давню фортифікаційну споруду було зведено з тесаного каменю зі склепінчастими стелями, парадним входом, до якого ведуть широкі кам’яні сходи. Розкішна тераса, яка оперізує замок, так і манить помилуватися видом, який відкривається на природню красу навколишніх місць.