202,48 га "Михайлівської цілини" належали з 1741 року Капністам, які розводили на своїй конярні орловських рисаків і відвели ці ділянки під пасовища. 1928 року тут заснували заповідник. 1961 року до нього приєдали ще три заповідника: Кам’яні могили, Хомутовський і Стрільцівський степи, утворивши тим самим єдиний Український державний степовий природний заповідник, що поєднує різні типи степових ландшафтів. 2009 року указом президента України "Михайлівська цілина" була виокремлена у єдиний природоохоронний об’єкт загальною площею 882,9 га, що розташувався у межиріччі річок Сула і Грунь. Лише без Стрільцівського Степу, який увішов до складу Луганського природного заповіднику. Сюди також було включено території Лебединської райдержадміністрації (663,92 га), Сумське обласне управління водних ресурсів (7 га), землі запасу Недригайлівської райдержадміністрації (9,5 га). Метою створення заповідника було зберегти свого роду єдині ділянки цілинної лучної землі у лісостеповій зоні, лісових, водних і болотних природних комплексів Українського Полісся. Тут біля 495 різновидів рослин, 38 з яких знаходяться під охороною, а 13 внесені до Червоної книги України. Із представників фауни тут трапляються заєць сірий, вовк, лисиця, кабан, сарна і усілякі гризуни.