Пам’ятник заввишки два метри, що височіє над гранітним постаментом, створений скульптором П. І. Куликом і архітектором В. І. Блюсюком. Згідно з переказами, Іван Підкова, живучи з козаками, називав себе братом молдавського воєводи Івана Хороброго. Тим часом молдовани не були задоволені своїм правителем Петром Кульгавим, тому відправили гінців до Івана Підкови з проханням зайняти його місце. Іван не відмовив. Із загоном в тисячу козаків захопив Ясси, поваливши Петра Кульгавого. Після спроб переможеного правителя Молдавії повернути своє місце, Іван вирішив добровільно його покинути. Тим часом Брацлавський воєвода порадив Підкові поїхати до Варшави, щоб помиритися з польським королем. Король же, будучи на той час відданим туркам, наказав схопити Івана Підкову і стратити на головній площі Львова. Перед стратою Підкова попросив не позбавляти життя його проводирів, проголосив промову, випив склянку вина і помолився, після чого йому відсікли голову. Поховали Івана в Успенській церкві. Пізніше козаки вкрали його останки і перепоховали героя в монастирі під Чернечою горою. Доля Івана Підкови лягла в основу однойменної поеми Тараса Шевченка.