Трохи пізніше, в цьому ж столітті, було збудовано і дерев’яний чоловічий монастир, який по праву вважався найбільшим на Волині. У цьому комплексі упродовж XVIII–XIX століть добудовуються кам’яний будинок настоятеля, церковно-парафіяльна школа, лікарня; здійснюється капітальний ремонт церкви і монастиря, а також дзвіниці. В архітектурі храму і дзвіниці відчувається вплив українського зодчества і класичного будівництва волинських церков. Після Великої Вітчизняної війни монастир закрито. Всі інші будівлі комплексу разом з ним були віддані під будинок для людей похилого віку. Проведення релігійних обрядів в церкві було припинено через гоніння радянської влади. Церковний комплекс був відроджений і відновив своє духовне життя вже у 90-х роках, після отримання Україною статусу незалежної держави.