Цвинтар відкрили в 1831-му році на території, яка належала генералу С.В. Байкову – звідси й назва кладовища. Спершу тут ховали католиків і лютеран, і лише від середини 1834-го року сюди допустили православних. Кожна зона кладовища мала власну каплицю. Вулиця Байкова поділяє цвинтар на дві частини – стару й нову, де розпочали ховати від кінця ХІХ століття. Є близько 20-х склепів різної архітектури. Багато з них збудовали відомі архітектори – В. Городецький, В. Ніколаєв. У воєнний час вони служили схованкою, а пізніше притулком для бездомних. Зараз майже всі склепи перебувають у жалюгідному стані – їх розграбовано. Від 1983-го року на цвинтарі організували колумбарій – зону для поховання урн із прахом після кремації. А єдиний в Києві крематорій розташовано якраз за кладовищем. Хоча цвинтар є дещо зловісним місцем, що навіює тугу, Байкове кладовище – досить цікавий об’єкт із історичного та естетичного погляду.