Будувалася церква в період 1812-1816 рр. на кошти князя Гаврила Олександровича Святополк-Четвертинського та парафіян. Споруду в стилі Олександрівського класицизму відрізняє суворість ліній та монументальність. Згідно з деякими джерелами, це було не зведення з нуля, а реконструкція або перебудова існуючої дерев’яної церкви. В середині XIX століття церква мала у володінні багато земель, які використовувала під вирощування сільськогосподарських культур і пасіку. На базі Свято-Троїцького храму побудували церковно-приходську школу. У 1905 році церква отримала в дар Іверську ікону Божої Матері, яку написали на Святій Горі Афон. Вона досі збереглася і є головною святинею в Гориньград Першому. У німецько-фашистський період, на відміну від більшості релігійних установ, богослужіння в цій церкві не припинялися. Не припиняла працювати вона і в радянський антирелігійний період. Крім Іверської ікони Божої Матері, гордістю і святинею в Свято-Троїцькій церкві є ікона Божої Матері "Скоропослушниця", Почаївська спускна ікона головного іконостасу, а також багато інших предметів релігійного культу.