Будівництво монастиря було розпочато в 1910-1913 роках (зведено ліве крило, архітектори І. Левинський та А. Лушпинський) і продовжено в 1938 році (добудовано праве крило і центральна частина, архітектор М. Грицак). Спочатку монастир був заснований у житловому будинку, переданому греко-католицької церкви інженером А. Осостовічем на згадку про померлу 18-річну дочку. Там розміщувався навчальний заклад для дівчат "Інститут Марії", яким керували сестри-василіянки (василіяни – один з основних орденів Української греко-католицької церкви). У монастирі велося навчання, організовувалися притулки для бідних, під час Першої світової війни там розміщувався госпіталь. У 1947 році монастир було ліквідовано, на його території знаходилися педагогічне училище, партійна школа, радгосп-технікум, обласна бібліотека. У 1993 році монастирю повернули частину приміщень, а згодом і всю будівлю. Зараз монастир знову належить василіянкам.