Світоглядні уявлення черняхівських племен у цілому носили характер язичницьких вірувань, суть яких полягала у вірі в загробне життя, поклонінні силам природи, обрядах, пов’язаних із турботою про новий урожай. Поселення мають характерні особливості. Розташовувалися поблизу річки. Порівняно зі скіфською епохою, коли городища були укріплені, осілі землеробно-скотарські громади поселень черняхівської культури настільки відчували себе в безпеці, що укріплення, у тому числі й воєнізовані, зникли повністю: селища стали відкриті з усіх боків. Оселями служили напівземлянки або наземні споруди розміром від 6х9 до 10х24 квадратних метри. Могильники розташовувалися, як правило, поруч із поселеннями. У межах одного могильника зустрічаються поховання тіла в ямах і трупоспалення в судинах і ямах. Жоден могильник чоловічого поховання не містить меча чи іншої зброї. Це свідчить про те, що мирне життя не диктувало потреби мати зброю в потойбічному світі. Зате померлого забезпечували їжею, посудом, вівцею. Поруч із нею залишали ніж, щоб можна було відрізати собі шматок м’яса. Кераміку черняхівських племен відрізняє висока якість. Виконана на гончарному крузі, вона мала сіро- або чернолощену поверхню і вид провінційно-римського посуду. Під час археологічних розкопок були знайдені різні залізні вироби, бронзові та срібні фібули, пряжки, намиста, кістяні гребені, підвіски.