Піклування над дітьми з особливими потребами (незрячими, глухонімими, розумово відсталими) отримало розвиток в Російській імперії в кінці XIX в. Важливу роль в організації навчання і виховання сліпих дітей грало "Опікунство імператриці Марії Олександрівни" над сліпими, створене в 1881 році і його відділення в Україні – в Києві, Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові та Кам’янці-Подільському. Крім проведення профілактичних заходів, організації матеріальної і трудової допомоги дорослим, завданнями відділень стало відкриття навчальних закладів для малолітніх незрячих. Ідея створення Чернігівського відділення "Опікунства" як училища для сліпих виникла ще 1891 році. У 1892 році була придбана садиба на вул. Воздвиженській, 7 в Чернігові. Училище було розраховане на 30 дітей. У 1898 році тут проживало 18 хлопчиків і 11 дівчаток. При училищі діяла домова церква. У 1906 році в училищі було відкрито майстерню з виготовлення мотузок, які поставлялися на єпархіальний свічковий завод. Станом на 1 січня 1912 року в чернігівському училищі для сліпих навчалася 31 дитина – 22 хлопчика та 9 дівчаток.