Після скасування панщини маєток декілька разів перепродавався. У 1902 році помістя купив таємний радник внутрішніх справ Росії Носенко. З приїздом нового господаря пов’язана поява у церкві позолоченого іконостасу. Нині подібних іконостасів, яким вже більше ста років, на Волині є три. У 2003 році майстри з Почаївської Лаври покрили іконостас золотом. З 1957 по 1981 рік храм був закритий, відправи не проводились. Однак, ікони збереглись, за цим наглядав староста Іван Квач. У 1981 році в приміщенні функціонував музей атеїзму, який проіснував десять років. З 1991 року церква є діючою, належить до Волинської єпархії Київського патріархату. Церква побудована у традиційних народних формах, але в XIX столітті була ошалевана. Під сучасним карнизом зберігся старий на кронштейнах. Дерев’яна, на кам’яному фундаменті. Є поширеним в українському дерев’яному зодчестві типом трьохчасних одноглавих храмів з прибудовами до східного і західного зрубу. У композиції домінують вертикальні лінії. В ансамблі з церквою знаходиться дерев’яна двоярусна дзвіниця.