На думку експертів, монастир було зведено у другій половині XV століття, а надалі його регулярно перебудовували. У літописах сімнадцятого століття згадано, що монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці входив до Манявського скиту – центру культурного життя тогочасної Галичини. Монастир володів земельними угіддями, монахи збирали врожай з власних городів і садів, займалися землеробством і рибальством. У 1732 році монастир занедбали через втрату майнових прав. На верхній частині південних вхідних дверей бабинця чітко видно дату зведення однієї зі складових храму – 1709 рік. Згідно з легендами, майстра, який міг звести церкву, спеціально запрошували зі Снятина – старовинного міста в Івано-Франківській області. Остаточно церкву перебудували в 1845 році, а найкращий тогочасний майстер, Іван Равюк із передмістя Коломиї, провів усі роботи. Тоді ж церкву доповнили позолоченим чотириярусним іконостасом.