Вперше місто Возвягель згадується у 1256 році в Галицько-Волинському літописі. Назва походить від свята сонця (Звягель). Місто спалене і знищене князем Данилом Галицьким. Впродовж тривалого часу на цьому місці не селились, побоюючись прокляття. Згодом нове поселення виникло на правому березі річки Случ, нижче за течією. Після археологічних розкопок стали відомими розміри, місце й особливості побуту історичного сельбища. Північне городище нагадує овальне земляне укріплення, з численними ровами і валами в прибережній частині річки. На території південного городища, яке нині входить до археологічного комплексу "Возвягель", встановили дерев’яну скульптуру Святовиду.