Успенська церква стала однією з численних святинь, які увійшли в роботу Павла Гольцова "І у церков бувають долі ...", де автор розкриває "історію життя" кожного храму. За часів свого процвітання у церкві була власна дзвіниця, найцінніша бібліотека, ікони, писані олією по дереву. Пізніше все було розграбовано, розібрано і вивезено. Під час Другої світової війни в церкві розбили госпіталь, а померлих солдат ховали неподалік, на місцевому кладовищі. Після війни в приміщенні храму облаштували кузню, а згодом і млин. У 50-х роках тут оснастили приміщення під електростанцію, яка через деякий час згоріла. Пожежа пошкодила не лише апаратну електростанцію, але і саму церкву, а внутрішнє оздоблення стін повністю було втрачене. Про відновлення Успенської церкви заговорили тільки в 1992 році. У 1993 році храм знову освятили до Успіння Пресвятої Богородиці, знову були встановлені хрести.