Спочатку, з 1724 року місце, де збудовано монастир, було юридикою, тобто відокремленою частиною міста, на яку не поширювалася адміністративна, а також судова влада органів місцевого самоврядування. Пізніше, приблизно з 1789 року, магістрат Житомира став порушувати питання про те, щоб мешканці цієї юридики нарівні з місцевим населенням сплачували податки до міської скарбівні. Трохи згодом земельні ділянки юридики почали здавати в оренду місцевим жителям. А з 1792 року окремі права юридики було скасовано – у зв’язку з приєднанням волинських земель до Російської імперії. У 1892 році було видано указ про ліквідацію єзуїтського монастиря. Будівлю монастиря передали для потреб органів влади губернії, а ченців виселили. Споруда довго зберігалася в первинному вигляді, проте дуже постраждала в результаті бомбардувань та обстрілу під час Великої Вітчизняної війни. Від монастиря залишилися руїни, які в наш час законсервовано. В майбутньому планують реставрувати монастир з метою його збереження. Через те, що монастир перебуває в аварійному стані, місцева влада не рекомендує відвідувати його, можливий тільки зовнішній огляд.