Однак з приходом до влади Рад і гонінням на релігійні установи, прагненням відлучити людей від "опіуму для народу", церкву закрили. З неї зняли куполи і зруйнували дзвіницю. Приміщення церкви було віддано місцевій владі, і тривалий час його використовували як склад, а згодом перетворили на сільський клуб. Після розпаду Радянського Союзу церква знову виконувала свою безпосередню функцію. Її відновили місцеві мешканці та міська влада, проте вона досі залишається без куполів: її вкрито звичайнісіньким дахом. Проте це не стає на заваді проводити служби і церковні таїнства. Наразі церква є дерев’яною, як і раніше. Незважаючи на скромні розміри, вона затишна і сповнює душу спокоєм і вмиротворенням.