Хоча нині будівля використовується Православною церквою, спочатку храм був костелом. Його побудували замість раніше існуючого тут дерев’яного храму, при якому функціонувала навіть лікарня для бідних. У 1861 році вже новий мурований храм зазнав реконструкції, у ньому розмістився монастир феліціанок, який проіснував там до 1939 року. Після війни в будівлі сакрального значення тривалий час розміщувалися районний архів, виробниче управління сільського господарства, навіть автошкола і відомча охорона. На початку 90-х років він був переданий громаді УАПЦ. Уже в наш час на куполі храму захитався хрест. Під час проведення укріплювальних робіт під його ніжкою було знайдено скляну посудину із заповітом для наступних поколінь віруючих. На пергаменті, що добре зберігся, записані дані про реконструкцію храму і приміщення лікарні, а також настанови нащадкам, щоб вони й далі дбали про свою церкву.