У 1820 році, за часів війни Російської імперії з Туреччиною, Олександр Пушкін вирушив на на Кавказ через Маріуполь. Місцеві жителі встигли так полюбити поета, що через деякий час встановили йому пам’ятник. На жаль, перша скульптура не пережила дві війни. Після Другої світової війни маріупольці поставили новий пам’ятник. Тепер це велична двометрова скульптура. На обличчі поета застигла думка про Наталю Гончарову. Якраз в той час Пушкін знову до неї сватався. Права нога поета як ніби збирається зрушити з місця, а руки закладені за спину.