За часів Громадянської війни маєток було спалено, а чоловік Серебрякової помер від тифу, тому вона і четверо дітей були змушені переїхати в Петроград і жити на квартирі з підселенням. У сім’ї не було грошей навіть на елементарні матеріали і фарби для творчості. У 1920-х роках художниця отримала довгоочікуване замовлення на декоративне панно і відправилася в Париж. Після цієї поїздки Зінаїда Євгенівна багато подорожувала по світу, побувала в Африці, що помітно простежується в її роботах. Велику частину заробітку вона переправляла до Росії, а сама жила за кордоном по паспорту для біженців (без громадянства) і тільки через два роки після Другої світової війни отримала французьке громадянство. До так званої хрущовської відлиги радянська влада забороняла будь-які контакти з художницею, але з 1960-х років вона раптово отримала неймовірну популярність у Союзі. Померла Серебрякова в Парижі у віці 82 років, там же й була похована.