0 0 0

Про це місце

Полонинами в Карпатах називають вільні від лісів верхівки гір. На них густі трави, схожі як на альпійських та субальпійських луках. В традиційному гуцульському господарстві полонини використовували як пасовиська й заготовляли тут сіно. Навесні після Юр’євого дня (6 травня за новим стилем) господарі виганяли туди худобу на все літо. Там жили пастухи, корів та овець доїли й варили сири — вурду, будзь, бринзу.

Читати далі
В наш час майже не залишилось таких господарств. Радул чи не остання полонина, де все відбувається так, як і сто й двісті років тому. Цікаво, що в інших місцях, якщо і виганяють худобу в гори на літо, то займаються цим старші люди, й вони лише варять сир, а за худобою вже не ходять. На Радулі господарство ведуть молоді хлопці. Знаходиться цей заповідник гуцульських традицій недалеко від кордону з Румунією, де Мармароський гірський масив зустрічається з Чивчинським. Раніше полонина належала колгоспу, нині вона здається в аренду. Гуцули здавна називали хазяїна полонини депутатом, ось і носить теперішній арендатор це звання. З ним виводять худобу в гори ще шестеро людей, а череду вони збирають чималу – вісім з половиною сотень овець, більше сотні корів і з десяток коней. Серед дарів цивілізації у хлопців лише радіо, мобільні телефони, що ледь працюють і дизель-генератор, але хлопці справляються. Часом на полонину заходять окремі туристи і це вже майже свято. Тоді вже і коломийки співають і флояра грає, й горілки можна випити, але трохи, бо назавтра вставати на роботу вдосвіта.


Послуги

Поряд з цим місцем

Де зупинитися

Де поїсти

Чим зайнятись

Всі відгуки

Партнери відпочинку