Всі церкви були дерев’яними, тому, природно, вони старіли і потребували поновлення. Втім, останню знищив вибух снаряда під час Першої світової війни. На її місці в 1923 році знову звели храм, який зберігся до наших днів. Він зазнав ушкоджень у радянські часи богоборства, та на межі 80-90-х років минулого століття його відновили. Нині це пам’ятка архітектури місцевого значення. Церква в центрі села стоїть у затінку дерев. Ця п’ятибанна хрестоподібна в плані будова має вигляд масивної і приземистої. Бокові прибудови та вівтарна частина мають грановану форму. До вівтаря прибудовано ризниці. З північного боку в кутку між притвором і боковим вівтарем облаштовано дерев’яні сходи, що ведуть на другий ярус притвору. У цій церкві в 1906-1933 роках служив священик Андрій Бандера (1882-1941) – батько провідника ОУН(б) Степана Бандери. На згадку про батька Андрія на стіні храму встановлено меморіальну дошку з його барельєфним портретом. Зараз церковні вікна замінено на пластикові, а бані "позолочено" – вкрито анодованою бляхою золотистого кольору. Із західного боку храму збереглася невелика квадратна в плані дерев’яна двоярусна дзвіниця.