Будівлю сучасного водяного млина було побудовано на початку XX століття на місці згорілого дерев’яного. До 1917 року основна частина виробленого тут борошна експортувалася до Європи. За деякий час тут також запрацювала гідроелектростанція. У 1970-х роках через нестачу коштів на утримання млину, його закрили. Все обладнання було демонтовано. Приміщення планували переробити під гуртожиток. Будівництво почалося, але, в результаті, так і не закінчилося. З тих пір будівля пустує, вікна – без скла, але фасад і стіни збереглися в досить хорошому стані.