Греко-католицька громада на той момент розширювала територію свого впливу. Великий запит на духовний хліб у Перемишлянах і неможливість приймати велику кількість людей у попередній невеликій церківці стало приводом для будівництва нової "капітальної" церкви з каменю. Неймовірну цінність осередок українського католицького віросповідання представив у часи випробувань населення Перемишлян у період Першої і Другої світових воєн. Багато людей переховувалося тут і знову знаходило сенс життя після окупації. З 1944 по 1990 рік храм Святого Миколая став "жертвою" атеїстичної політики Радянського Союзу й припинив роботу. Більше 40 років віруючі католики змушені були відвідувати закриті зібрання в приватних будинках. Утім, на силу віри парафіян ці обставини жодним чином не вплинули. Після зняття заборони на релігійну діяльність 1990 року в селищі знову утворилася й значно збільшилася чисельно громада греко-католиків. Відтоді святиня стала окрасою і однією з головних пам’яток Перемишлян.