Редакція Zruchno.Travel

Про те, чим живе сьогодні Київський річковий порт в інтерв’ю Zruchno.Travel розповів керівник напрямку річкового туризму Київського річкового порту Павло Поліканов.

Хоча київський Поділ за останні 100 років змінився до невпізнання, він все ще зберігає пам’ять про своє видатне портове минуле. У XIX столітті Поділ був найбільшим центром торгівлі: вздовж набережної Дніпра красувалися незліченні пристані, а галасливе життя портового району, де жили дві третини всього населення Києва, не завмирало ні на хвилину. Лінія причалу першого річкового вокзалу, побудованого тут в 1897 році, простягалася на 3156 метрів і була однією з найдовших річкових гаваней Європи. За 120 років Київський річковий порт переживав, як злети, так і падіння, але останніми десятиліттями порт остаточно втратив своє значення, а підприємство опинилося на межі ліквідації. Новий етап в історії Київського річкового порту почався всього кілька років тому. Сьогодні підприємство відроджується: обговорюється план масштабної реконструкції річкового вокзалу; відновлюється флот, а кияни і гості столиці відкривають для себе всю красу туризму на Дніпрі. Київський річковий порт регулярно розробляє для своїх гостей нові маршрути і насичені прогулянкові програми. Про те, чим ще живе сьогодні Київський річковий порт; наскільки перспективним є річковий туризм в Україні, а також про нову стратегію розвитку підприємства в інтерв’ю Zruchno.Travel розповів керівник напрямку річкового туризму Київського річкового порту Павло Поліканов.

– Кілька років тому (у 2015 році) у Київського річкового порту змінилися власники і керівництво. Що змінилося з того часу?

Для такого підприємства, як річковий порт, три роки – порівняно невеликий термін, проте за цей час змінилося дуже багато чого. В рамках короткого інтерв’ю неможливо розповісти про всі проекти, які нам вдалося реалізувати або про нововведення в нашій роботі. Але особливо хочеться виділити наступні факти, які можна вважати найбільш важливими досягненнями нашого керівництва і всієї нашої команди. Так, всім співробітникам Київського річкового порту нарешті були виплачені мільйонні заборгованості по заробітній платі. Ми також провели індексацію зарплат в бік підвищення, адже ми цінуємо наших співробітників, завдяки самовідданості та професіоналізму яких порт вижив і зараз починає повертати собі колишню славу.

Була реконструйована залізнична гілка; частково відновлений флот, а також кранове господарство та автомобільна техніка. Варто сказати, що на балансі підприємства було достатньо техніки, але в робочому і підготовленому стані три роки тому налічувалося лише кілька одиниць. Незважаючи на те, що ми оновили весь флот, для стабільної роботи, а тим більше для успішного розвитку, наявних одиниць було недостатньо. Тому ми збільшили кількість власного флоту шляхом придбання на внутрішньому ринку і в сусідній державі Білорусь. Зокрема, Київський річковий порт поповнив свій флот двома баржами Р-0525 і Р-0570 з Білорусі. Це не самохідні баржі-майданчики, які призначені для переміщення навалювальних вантажів і контейнерів. Стратегія підприємства, яку ми опрацювали і якої намагаємося дотримуватися, включає розвиток міжнародного співробітництва. На території порту було відкрито Міжнародний пункт пропуску, що вже сьогодні дає нам можливість ефективно взаємодіяти з іншими країнами.

– Чи збільшився власний флот порту і скільки одиниць пасажирського транспорту зараз на балансі річкового порту?

"Київпорт" володіє великим плавскладом, який включає судна як пасажирського так і вантажного призначення. Для пасажирських перевезень на сьогоднішній день задіяно шість теплоходів і ще чотири судна знаходяться на стадії відновлення і модернізації.

Одним з найважливіших видів діяльності підприємства є вантажні перевезення. В даний час ми маємо можливість здійснювати внутрішні перевезення деревини, будівельних матеріалів та корисних копалин, зокрема, річкового піску. Крім того, ми плануємо залучити вантажі з Білорусі, а також розвивати каботажні перевезення контейнерів в морських кордонах нашої країни.

На балансі підприємства є не самохідні баржі (вантажопідйомністю 750 і 1000 тонн), рудовози, буксири, технічний флот (станція біологічного очищення, очисна станція, ПлавДок (судноремонтне спорудження технічного флоту, призначене для підйому з води судна, що знаходиться на плаву, його ремонту і спуску на воду), що дозволяє обслуговувати флот силами порту.

– Сьогодні пасажирське судноплавство на Дніпрі відроджується. Які, на ваш погляд, перспективи розвитку цього напрямку?

Звичайно, пасажирське судноплавство на Дніпрі відроджується, але не так швидко, як би нам того хотілося. Але я впевнений, що річкові перевезення в Україні будуть розвиватися, буде активніше залучатися пасажирський флот, будуватися новий. Поки мало хто наважується інвестувати в річкову інфраструктуру, проте приклад європейських міст, – таких як Прага, Будапешт, – наочно демонструє, що, коли економіка працює, інвестиції приходять в усі сфери діяльності держави.

– Поділіться даними про пасажиропотік: чи зростає він і на скільки? Які напрямки і тури користуються великим попитом?

Пасажиропотік зростає з кожним роком на 20-25% і ми робимо все можливе для збільшення цих показників – проводимо різні акції, регулярно виконуємо нові маршрути, організовуємо розважальні масові заходи.

Нашим гостям ми намагаємося надавати послуги, які відповідатимуть їх смаковим вподобанням, бажанням і віку. Для дітей є "дитяча програма з аніматорами"; для туристів з інших міст та країн – це "Панорама Києва"; молодь отримає можливість як слід "відірватися" на "Дискотеці на теплоході"; для закоханих пар і романтиків ми придумали "Прогулянку на хвилях музики з саксофоністом". Звичайно є у нас і універсальний маршрут, який подобається всім, – це прогулянка на "Київське море через Шлюз".

– Що стосується цін: чи піднімаються вони, наскільки і від чого залежать?

На жаль, зовсім "заморозити" вартість річкових турів і прогулянкових маршрутів ми не можемо, однак намагаємося, щоб зростання цін лишалося практично непомітним для наших клієнтів. З кожним роком неминуче дорожчають паливно-мастильні матеріали, стає складніше обслуговувати флот, ну і, звичайно, ми регулярно збільшуємо заробітну плату наших співробітників. Цього року квитки на річкові прогулянки подорожчали на 10-20%. Так, прогулянка на "Київське море" в минулу навігацію обходилася в 320 гривень, а цього року ціна квитка становила 350 гривень. Річкова прогулянка маршрутом "Гирло Десни" минулого року коштувала 220 гривень, а в цьому – обійдеться в 250.

– Як планується розвивати сам Річпорт (будівлю та прилеглу територію)?

Будівля річкового вокзалу – це візитна картка не лише самого порту, але і всього старого Києва, тому ми підійшли до його реконструкції дуже серйозно і відповідально. На сьогоднішній день фахівці річпорту, а також архітектори та представники столичної адміністрації розглядають кілька проектів. Кожен з проектів по-своєму цікавий, кожен дає можливості для подальшого розвитку порту і Річкового вокзалу, але одне лишається незмінним – автори проектів зберегли функціонування будівлі як річкового вокзалу і не порушили стилістичні та архітектурні особливості Подолу. Озвучуючи завдання компаніям-розробникам проектів, ми наполягали на цих пунктах. Крім того, прилегла до Річкового вокзалу територія в кожному з проектів має служити локацією для відпочинку киян та гостей столиці, звідки відкривається вид на величний Дніпро.

– Що особисто ви порекомендуєте для відпочинку на річці жителям і гостям Києва?

Як я вже говорив, "той самий", особливий, річковий маршрут знайдеться для кожного бажаючого. Киянам і гостям міста досить прийти на Поштову Площу, до причалів і співробітники Річкового вокзалу з радістю допоможуть підібрати тур, який підійде саме вам! Ще кілька хвилин очікування і ось ви вже насолоджуєтеся видами прекрасної української столиці прямо з середини Дніпра. Особисто я можу порекомендувати прогулянку "Панорама Києва". Це годинна прогулянка, під час якої гостям відкриються дивовижні пейзажі. Ви зможете помилуватись архітектурою старовинних будівель Подолу; побачити як сонце відбивається на золотих куполах старовинних храмів – Києво-Печерської Лаври, Видубицького та Свято-Михайлівського монастирів; як на долоні звідси видно монумент князю Володимиру Мономаху, колону Магдебурзького права і Батьківщину Мати.

Розмовляла: Даша Хоришко