З 30 листопада по 3 грудня у Києві відбулася низка подій до Міжнародного дня людей з інвалідністю, і серед них – Форум інклюзивності від "Доступно.UA" 2 грудня. На зустріч прийшли представники влади та бізнесу, люди з інвалідністю, їхні родичі та всі небайдужі, хто бажає зробити суспільне середовище безбар’єрним. Таким, що можна назвати сучасним терміном "інклюзивний".

Що таке інклюзивність? Дмитро Щебетюк, мандрівник і активіст організації "Доступно.UA", дуже влучно сказав: "Інклюзія – це бути відкритим для всіх. Не треба боятися, що суспільство не прийме вас, і сидіти вдома. Треба виходити і ставити запит суспільству на власні потреби зручності і доступності. Люди з інвалідністю мають жити повним життям!" І це – найголовніша думка форуму.

Та були й системно-наукові підходи по цього поняття. Володимир Висоцький, аналітик Cullman Workshop та співзасновник студії універсального дизайну ORFO, розглянув тему ширше, ніж це робиться на засіданнях містобудівних комісій.

"Місто для всіх – місце для кожного. Інклюзивний дизайн публічних просторів стосується кожного, а не тільки людей з інвалідністю! Простір інклюзивної громади – це простір спілкування та продуктивної взаємодії суспільства", – зазначив він.

Експерт детально розкрив поняття універсального дизайну на прикладі кубу інклюзії і суспільства. Виявляється, усі ми тією чи іншою мірою інклюзивні, всім нам потрібен універсальний системний підхід до планування середовищ. Цю теорію втілено в реальних побудованих студією ORFO об’єктах – вході до бібліотеки на Межигірській та міському пляжі "Слобідська стежка". Зараз ці об’єкти доступні не лише для людей на інвалідних візках, а й для матусь із колясками, велосипедистів, людей літнього віку, маленьких дітей тощо.

І наостанок про виступ першого спікера форуму – в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вона розказала про інклюзивну освіту та п’ять кроків до інклюзивного суспільства, наголосила про початок мультидисциплінарної реабілітації та міжнародного класифікатора функціональності. Та це питання майбутніх реформ, проаналізувати наслідки яких на разі важко.

"Неможливо формувати доступне суспільство без держави й органів місцевого самоврядування!" – переконана активістка громадської організації "Гармонія" Людмила Нецкіна.

Наприклад, у місті Вінниці питання доступного транспорту для людей з інвалідністю вирішене на рівні міста, є гаряча лінія, всі водії автобусів мають ключі від пандусів, тому проблеми з пересуванням громадським транспортом мінімізовано.

Фото: facebook.com/ngo.harmonia

До речі, форум відбувся у Національному  музеї Тараса Шевченка, який уже реалізував інтерактивно-дискусійний проект "Безбар’єрне мистецтво". Щоб ознайомитися з експонатами, відвідувачам довелося на власному досвіді відчути особливості сприйняття людей із порушеннями зору, слуху та опорно-рухового апарату, подолати бар’єри, недоступні маломобільній групі людей. Це є гарним прикладом доступного простору та місцем об’єднання суспільства.

Всі спікери підводять до висновків, що інклюзія включає не лише людей з інвалідністю, а й інші вразливі категорії громадян. Наприклад, переміщатися тротуарами міст і відвідувати різні об’єкти складно не лише людям на візку, а й мамам із дитячими колясками, людям похилого віку. Ситуацію треба міняти, впевнені учасники обговорення, тим більше що в усьому світі цій сфері зараз приділяється підвищена увага.

Бути інклюзивним і доступним – модно? Можливо, але пам’ятаємо, що доступними мають бути не тільки вулиця та об’єкти. А як щодо вражень та емоцій, нових подій у житті? Всього того, від чого ми стаємо внутрішньо багатшими. Так, це – мандри!

Туристичні послуги мають бути доступними для всіх, і всім нам має бути однаково зручно мандрувати. Інклюзивний туризм – тема для наступного допису.

Автор: Марія Дорош, ініціатор проекту "Як усі", переможець Першого українського туристичного хакатону у спецномінації "Соціальні проекти"