І не тому, що у нас менше людей з інвалідністю, ніж у Європі. Просто звичний більшості з нас навколишній світ тут дуже погано пристосований для тих, у кого є особливі потреби. Зміні цього світу в бік більшої інклюзивності, тобто загальнодоступності, присвятив своє життя Володимир Висоцький, аналітик Cullmann Workshop, співзасновник студії універсального дизайну ORFO. Zruchno.Travel поспілкувався з ним після його виступу про інклюзивний дизайн публічних просторів на недавньому Форумі інклюзивності.

Фото: facebook.com/dostupnoukraine

– Як сталося, що ви зайнялися питаннями універсального дизайну?

– Я прийшов із соціальної сфери. Навчаючись в університеті на факультеті міжнародного права, я був захоплений темою прав людини. Пішов "волонтерити", працював із людьми похилого віку, а також дітьми з інтернатів, де були й діти з інвалідністю. Ми здійснювали проект "Майстерня талантів", у якому брали участь десять шкіл, у тому числі й кримські, єврейська громада, небайдужі культурні діячі: художники, скульптори. Все це закінчилося фестивалем у Києві, у Палаці дітей та юнацтва. Ось тут я й побачив, як в одному приміщенні зібралося багато різних людей: дітей з інвалідністю, людей похилого віку, надактивних дітей, студентів, дорослих – і в усіх були абсолютно різні потреби! З того моменту я активно займався саморозвитком у напрямі підходів до проектування і загальної ідеології громадських просторів.

Фото: facebook.com/natalka.skovorodka

– Пане Володимире, а ви – архітектор?

– Ні, але у мене багато друзів архітекторів. А моя робота носить аналітичний і дослідницький характер. Я не художник, але розумію, що сучасна архітектура стає ближче до людини, це вже не монументалізм, не воля влади. Прийшов час, коли міста стали формуватися за участю самих городян. Щоб правильно сформувати техзавдання, потрібно зрозуміти – для кого, що й як, якими є потреби й очікування, вимоги людей. Це повинно вийти з діалогу, а не з припущення, здогадок та особистого погляду. Це повинно бути на основі наукоподібних даних. Окрім того, у створенні інклюзивних і доступних просторів для життя ми з надихалися прикладами з наших подорожей – до Амстердама, Барселони, Копенгагена. Там усі місця комфортні, як для іноземного туриста, так і для корінного жителя. Також орієнтуємося на Канаду, яка близька за менталітетом і кліматом, для розроблення універсальних рішень.

– У чому ж особливості універсального дизайну в рекреаційному секторі та туризмі?

– Я сам часто користуюся послугами туризму, подорожую і знаю, з чим порівняти. Турист проводить невелику кількість часу в різних місцях, але цього цілком достатньо для визначення зручності та доступності. І на підставі цього турист вирішує, чи хоче він ще раз сюди повернутися. Якщо йому було комфортно, то так.

Фото: facebook.com/dostupnoukraine

– І що ж потрібно для того, щоб у подорожах по Україні зручно і комфортно було всім?

– Подорожуючи, ми бачимо, що готелі в інших країнах можуть виглядати кардинально інакше! Використовуються інші матеріали, інші конструкції, інша філософія побудови. І починаєш думати: а чому так не роблять у нас? Відвідуючи в подорожах якесь культурне місце, ми зустрічаємо різних людей, яким потрібні різні умови. У результаті виграють усі!

– Можете навести конкретний приклад?

– Якось бачив, як в один готель у центрі Відня заселялася гостя на електровізку. Було цікаво спостерігати, як вона сама всюди пересувалася, всюди легко проїжджала. Спокійно отримала ключі на ресепшні й поїхала на свій третій поверх! Хоча готель невеликий, власники помістили дуже зручний і комфортний ліфт із широким отвором, куди вільно поміщався електровізок. Водночас сходи були дуже вузькими – всього 60 сантиметрів. Тобто під час проектування було прийнято рішення пожертвувати простором для сходів на користь комфортного ліфта універсальних габаритів на шість поверхів, яким будуть користуватися всі! Відразу видно, що менеджмент піклується про всіх своїх відвідувачів, і це привід вибрати саме цей готель і порекомендувати його своїм родичам і друзям! Ці ж принципи ми використовуємо в нашому бюро.

Фото: TehnoProsto

– У вас є реалізовані проекти в Києві?

– Так, звичайно, прикладом може бути спроектований нами пляж на Русанівці. Тут ми теж надихалися прикладами інших країн. Ак’яка – старовинне і дуже традиційне маленьке містечко в Туреччині. І тут, у найетнічнішому сегменті відпочинку, всього за рік місцевий пляж зробили доступним! Навігація, знаки, доріжки до води, окремі місця й великі парасолі з позначкою для людей з інвалідністю, спеціальні туалети. Це приклад якісного кейсу. І менеджмент готелю не робить із цього гіперісторію – це прості послуги. Взагалі, це нормально, коли розвинена мережа інклюзивного туризму, коли все доступно і відкрито, без гострих репортажів і гнівних публікацій. Сподіваюся, що після Форуму інклюзивності ця сфера у нас активізується і розуміння питання буде розростатися в суспільстві.

Фото: facebook.com/clmnwrksp

– А як домогтися не тільки розуміння, а й реальних змін?

– Просто сказати: "Будьте людьми!" – вже не працює. Потрібно показувати реальні приклади, вводити стандарти і пояснювати, що таке універсальність. Яким повинен бути пандус, яким дверний проріз, якою дверна ручка і чому саме такою. Важливо і показувати приклад, і пояснювати причини. Перше – для ідеології і розвитку моралі в суспільстві у цілому, друге – для менеджменту і бізнесу, щоб їх рішення у сфері універсального дизайну були дієвими корисними.

Фото: w.facebook.com/fnf.ukraine

– А чим інклюзивний дизайн є для вас особисто?

– Коли є можливість впливати на зміни на краще – це найпотужніше досягнення в житті, на мій погляд. Музика і живопис – божевільні речі, але архітектура – це мистецтво фізичне, ми його матеріально відчуваємо, торкаємося, користуємося і живемо у цьому кожен день. Так давайте жити комфортно і доступно!

Спілкувалася: Марія Дорош