– З чого особисто для вас почався рух за права батьків із малюками?

– Все почалося з того, що сім років тому я народила сина і почала багато спілкуватися в Інтернеті з іншими мамами. У кількох матусь  виникла ідея зробити місто дружнішим для сімей і дітей, і я радо підтримала цю ініціативу, допомагаючи, чим можу. Спочатку мені було важко і навіть страшно кудись подорожувати чи піти в гості. Але іншим мамам це вдавалося, і я вчилася на їх прикладі, переймала досвід.

– Чи легко було знаходити однодумців?

– Знаходити однодумців в Інтернеті дуже легко. Головне – почати шукати.

– Але ж чимало батьків сприймають обмеження своїх прав як норму…

– Обмеження прав жінки з дитиною я вважаю доволі стереотипним. Тому що мама в декреті надзвичайно вільна в якомусь відношенні: не треба ходити на роботу, можна поїхати кудись будь-коли, можна пробувати себе в нових професіях і ще багато всього. Так, у мами тепер є дитина, так, треба планувати все по-іншому, ніж коли дитини ще не було. Але це життя! Згодом треба буде планувати, як поєднувати дитину і роботу, а потім ще й онуків. Таке життя, то ж треба вчитися жити по-новому.

Фото: Pixabey

– Скільки у вашій організації учасників, як швидко зростає їх кількість?

– На даний момент ГО “Батьки в дії” налічує 50 осіб. Ми повільно ростемо, проте це дає змогу не розпорошувати свої зусилля на різні проекти.

– Назвіть найбільш успішні проекти та ініціативи вашої організації.

– “Львів – місто для мами” – найновіший і надзвичайно корисний проект для вагітних і плануючих народити дитину – про все, що пов’язане з вагітністю і пологами. Також варта згадки програма розвитку для мам "Включайся" – практичні семінари, майстер-класи та зустрічі з успішними людьми. Наш найперший проект був про заклади, дружні до дітей. Також маємо два проекти інклюзивних дитячих майданчиків: один із них реалізований, а інший буде реалізований цього року.

Фото: ТВ Центр

– Які місця у Львові ви можете назвати інклюзивними просторами у європейському розумінні цього терміну?

– У Львові є два інклюзивні простори і цього року буде третій. Перший – у навчально-реабілітаційному центрі “Джерело”. Другий – у Парку культури завдяки прогресивному керівництву парку, а також завдяки тому, що ГО “Батьки в дії” подала проект на конкурс від ЮНІСЕФ і виграла його. Таким чином, було обладнано загальнодоступний дитячий простір. Третій буде біля собору Святого Юра – ГО “Батьки в дії” подала його на конкурс громадських проектів. Проект затверджено, цього року планується фінансування.

– Чи ведете ви роботу з перевізниками: міський транспорт, служби таксі?

– Поки що ні. Наші зусилля були зосереджені на інших напрямах.

– Як ви співпрацюєте з міською владою? Наскільки чиновники відкликаються на ваші ініціативи?

– За можливості – співпрацюємо. Наприклад, подаємо проекти на конкурси. Відвідуємо планування на найближчий рік, вносимо свої пропозиції та зауваження. Співпраця ця, безперечно, є корисною для обох сторін, і ми радо будемо продовжувати. Щодо того, як чиновники відкликаються на ініціативи, то не все ідеально, але достатньо добре, щоб рухатися разом уперед в одному напрямі.

– Як ви долаєте соціальні бар’єри? Там, де немає пандуса, його можна встановити, але що треба встановити в голови людей, яким заважають матері з візочками в громадських місцях?

– Ми не можемо змінити інших людей, ми можемо змінити лише себе. Справа не в дітях, не у візочках, не в грудному годуванні в публічних місцях. Справа в людях, які виховані в совковому стилі і пхають носа не в свої справи. І тут, на мою думку, головне – не підкидати дрова у вогонь: не вступати в дискусію, не вестися на провокації, інакше не вдасться вийти з бою з найменшими втратами. Наше завдання у цьому житті – навчити своїх дітей бути іншими. А діти вчаться передусім на прикладі батьків, тому виховуймо себе.

– Яке місто України ви вважаєте найбільш просунутим у плані безбар’єрного простору для дітей?

– Важке питання, оскільки ми взагалі слабо просунута країна в плані безбар’єрного простору в його класичному розумінні. Живу у Львові, бувала з дітьми в Києві, Луцьку, Одесі й кількох десятках менших міст і сіл. Для мене бар’єри більше в голові, ніж у фізичних перешкодах, тому що завдяки таким винаходам, як слінг і ерго-рюкзак, можна хоч на Говерлу з дітьми вилізти. Пандуси, низькопідлоговий громадський транспорт та інша інфраструктура, безперечно, потрібна для людей з обмеженими можливостями. Проте вимагати все це лише тому, що ви з дитиною у візочку, я не вважаю правильним. Для мене це як вимагати заїхати на авто в будь-який магазин чи кафе, а не лише у мак-драйв.

– Яка країна є для вас взірцем із погляду комфорту для дітей?

– Мені найкомфортніше з дітьми в Туреччині. Я особисто була в Польщі, Угорщині, Австрії, Чехії, Єгипті, Англії, Ізраїлі, Палестині, але в Туреччину повертаюсь знов і знов

– Що би ви хотіли сказати на останок читачам Zruchno.Travel?

– Материнство дуже “прокачує” нас, змінює світогляд, змушує подорослішати і виставити пріоритети. Подорожі з дітьми – це цікаво і неважко, принаймні не важче, ніж бути з дітьми вдома чи поїхати до бабусі. Декретна відпустка – це чудовий час для пошуку однодумців, нових захоплень і проектів.

Фото: facebook.com/childfriendly.lviv, facebook.com/khrystyna.odukha