– Ви є членом громадської спілки "Музичний батальйон", неодноразово виступали на сході. Як гадаєте, українська музика може посприяти об’єднанню країни?
 
– Музика створює емоційний контакт між людьми. Якщо із однаковим емоційним настроєм виступити на Західній Україні, а потім в Авдіївці, наприклад, то з’являються загальні ознаки культури. Думаю, це об’єднує.
 
Окрім того, коли у якійсь місцевості виступають гурти з цікавим репертуаром, це спонукає аудиторію приїхати туди. А якщо люди дізнаються ще про якісь цікаві туристичні точки в тих краях, їдуть більш охоче. Гадаю, музика та туризм об’єднують Україну спільною культурою.

Фото: facebook.com/richard.gorda
 
– Ви говорили про те, що надихаєтеся на написання пісень завдяки подорожам. Як це відбувається?

– Минулого року разом із "Хореєю Козацькою" (музичний колектив стародавньої музики з Києва, – ред.) їздили у Мар’янку і заблукали там одразу після блокпосту. Їхали через річку Сіверський Донець, зробили велике коло. Зрештою, саме ця пригода стала підвалиною пісні "Шлях на Мар’янку". Я просто описав все, що з нами траплялося під час подорожі. Кульмінацією став флешмоб, який до нашого приїзду організували діти, попри холод і постійні постріли. Думаю, перетворити цю історію на музичний твір – вдале рішення, тепер вона входить до збірок військових пісень.  

Таких історій, насправді, дуже багато. Вони стають джерелом натхнення і самої пісні. Найголовніше, вмістити все у невеликий текст, який буде приємно слухати.

Фото: facebook.com/Volodymyr Voychyshyn Jr.

– Ви часто мандруєте Україною… Назвіть свої улюблені місця для відпочинку та творчості.

– Вже кілька років поспіль я їжджу в Татарбунарський район на Тузловські лимани. Вони неймовірно прекрасні, у них є цілющі грязі, знамениті дунайські оселедці, неймовірна природа. Окрім того, знаходжу у цих місцях свої джерела натхнення – вже створив там кілька пісень, записав альбом. Раджу всім якось потрапити на Тузловські лимани – це заповідна територія, поруч – рекреаційні зони Катранка та Росєйка. Туди дуже добре ходити у походи з наметами. Разом із родиною кілька років поспіль відпочиваємо у тих місцях.



– Які туристичні точки хотіли б відвідати, де ще не бували?

– Дуже хотів би побувати у печерах Тернопільської області. Кажуть, вони простягаються на десятки кілометрів. Хочеться відчути тамтешню атмосферу, відкрити для себе іншу емоційну складову.

А ще в Тернопільській області є красиві гори – Подільські Товтри. Ці місця ще не відкриті для туристів. Багато знайомих рекомендують почати мандрувати Тернопільською та Хмельницькою областями. Дуже хочу пройти такими “дикими” маршрутами. Сподіваюся, цьогоріч вийде втілити свої плани у життя.

Фото: vezdehod-tour.com.ua

– Раніше гурт "Очеретяний кіт" організовував творчі “Демидівські вихідні” спільно з поетами, музикантами, художниками. Чи живе досі така традиція?
 
– Звичайно! Поряд з Вінницею є неймовірна місцевість – село Демидівка Жмеринського району. Там знаходиться наша хата. Ми запрошуємо своїх друзів, музикантів та всіх, кого цікавить музика, збиратися разом у таку комуну вихідного дня. У нас вже є своя аудиторія. Всі трішки працюють, разом ходимо у походи, катаємось на катамаранах, а ввечері збираємось на концерт. Проводимо такий захід п’ять років поспіль. Вже складається відчуття, що збирається велика родина. Цей міні-фестиваль збирає дуже цікавих особистостей, зазвичай 100-150 людей.
 
"Очеретяний кіт" грає дуже змістовну музику, відповідно, люди, які приїжджають, отримують джерела інформації, досвіду та історії. Ми проводимо не лише “Демидівські вихідні”. Також організовуємо пленери, запрошуємо митців зі всієї України. Свого часу Юрій Андрухович давав там майстер-класи для авторів та ведучих радіостанцій. Потроху Демидівка стає культурним центром, де поєднуються і відпочинок, і навчання.

Фото: facebook.com/vyacheslav.belous.10
 
– Чому місцем зустрічі обрали саме село Демидівку?
 
– Свого часу мені було дуже цікаво, у якій місцевості я живу, хотілося дізнатися, які красиві місцини є у Вінницькій області. Тому вранці сідав на будь-який автобус і вирушав у мандри: дивився по карті, щоб була річка, зелень та перепад висоти. Тоді вдалося відкрити для себе прекрасні краєвиди, старовинні будинки та фортеці, про які ніхто нічого не знав. З часом мені захотілося пожити в тих місцях, оскільки вони гарно відновлюють сили. І я знайшов у селі Демидівка потрібне мені місце та купив його. Потім запросив у гості друзів, зробили кілька концертів. Все це розвивалося-розвивалося, аж поки Демидівка не стала культурним центром, де збираються близькі за духом люди.  

Фото: facebook.com/Очеретяний кіт

Фото: vezha.vn.ua
 
– Жанр, у якому творите музику, називаєте "маза-хата-лаунж". Що є його ключовою особливістю?

– Це змістовні пісні, які написані не про себе, а про яскравих та цікавих людей, про красиві пейзажі та ріки. Основою є філософські історії про людей, які ми намагаємось обіграти та виконати у своєму музичному стилі.

Чому "маза-хата-рок" або "подільський лаунж"? Тому що будь-яка наша історія – це, як розмова на кухні. Навіщо кричати, якщо можна тихо і натхненно розповісти про людину, яка зацікавила тебе своїм життям та пригодами. Навіть якщо в залі тисяча людей, це все одно перетворюється на велику кухню, де йде розмова, всі діляться своїми історіями, а оповідачем є "Очеретяний кіт". Поділля і Вінниця – це такі спокійні містечка, тому ми стилістично обрали "подільський лаунж".

Фото: facebook.com/Очеретяний кіт

– Минулоріч відбулася презентація альбому-книжки "20 років". Яку головну ідею хотілося донести своїм слухачам?

– Книжку із компакт-диском випустили, оскільки зараз мало хто слухає компакт-диски, а у такому вигляді воно виглядає значно цікавіше для нашого споживача, як для культурної людини, яка хоче чути, бачити і знайомитися з творчістю не лише нашого гурту, а й інших митців. Ми записали історії створення кожної пісні, додали картини художників, яких ми знаємо, та створили книгу, де поєдналися багато жанрів мистецтва. Так на 20-річчя гурту поєднали літературу, художнє та музичне мистецтво.

Фото: facebook.com/Очеретяний кіт

– Окрім експериментів з різними видами мистецтва, ви також мали досвід творчих дуетів з гуртами "Гайдамаки", "ДахаБраха" та Катею Chilly. Чому вирішили робити такі творчі комбінації?
 
– Справді, у новому альбомі "Налягай на весла" ми поєднали наші гурти, оскільки вже давно товаришуємо. Коли є нагода об’єднати ресурси, емоції, рішення талановитих особистостей, – це дуже цікавий експеримент, який, як на мене, пройшов вдало.
 
Коли заспівали "Їхали чумаки" разом із “ДахаБраха”, пісня зазвучала зовсім по-іншому – щиро, глибоко, вона б так не звучала, співай ми її самі. Катя Chilly розширює та змінює образ, а "Гайдамаки" переходять до активної та агресивної частини. Таким чином сам музичний твір стає багатошаровим, перетворюється на музичний театр, майже мюзикл, де відчувається зміна героїв та голосів. Це так урізноманітнює та розвиває жанр змістовної пісні.

– Як загалом ставитесь до творчих експериментів? Як вважаєте, осучаснення української фолк-музики – позитивне чи негативне явище?

– Я сам цим займаюсь. Справа в тому, що ми живемо в середовищі, де великий вплив має західна музика, тобто сучасна поп-музика. Якщо ми не будемо органічно поєднувати фолк із сучасними інтерпретаціями, цей жанр може залишитися в колі дуже обмеженої аудиторії. Але ті мелодії та тексти настільки прекрасні, що хочеться поширити їх на широкий загал. Та корінь цього контакту знаходиться саме в сучасному аранжуванні, коли стилі більш близькі до молоді. Таким чином молода аудиторія зможе відчути ті мелодії, що передали наші предки. Це сприяє поширенню культури українського народу.

Фото: facebook.com/Очеретяний кіт

– Що, на вашу думку, потрібно робити, щоб популяризувати українську музику не лише в Україні, а й у світі?
 
– Піднімати якість настільки, щоб це було цікаво закордонним слухачам, як це робить “ДахаБраха”.  Вони настільки професійно навчились подавати свою музику, що виступають уже по всьому світу. Все залежить від того, наскільки професійно звучить музика, чи приємно її слухати. Авторський стиль довго формуєтья, багато років виконавці можуть не виходити на великі сцени, але це не означає, що їхня музика погана, просто створюється підґрунтя.

Фото: facebook.com/chayka.ola
 
– Ваш гурт брав участь у багатьох культових українських фестивалях. Цьогоріч будете брати участь у якомусь із заходів?

– Цього тижня я займаюся підготовкою рок-фестивалю в Авдіївці, який відбудеться дев’ятого квітня. Там щодня чути постріли: це небезпечно, але такою акцією ми хочемо зняти напруження та морально підтримати мешканців. Україна має повертатися в ці місця, тому ми робимо фестиваль "Авдіївка-FM". Я намагаюся урізноманітнити програму та зробити фестиваль трохи кращим.
 
Минулоріч ми виступали на таких прекрасних українських фестивалях: "Бандерштат", "Країна мрій" та Atlas Weekend. Організація з кожним роком стає все кращою, от тільки сцени часто знаходяться так близько одна від одної, що, буває, гурт позаду звучить голосніше, ніж твій. Проте зараз гарна тенденція розвитку українських фестів, з’являється багато талановитих авторів. Зараз поменшала кількість гуртів, але якість реально покращала.
 
Розмовляла Дарія Поперечна

Головне фото: bessarabiainform.com