Та щоб подивитися на столицю по-іншому й відчути себе "новенькою" у рідному місті, вона придумала проект #впершевкиєві. З популяризацією проекту Софії допомогла мандрівниця Наталія Михальченко разом із туристичною спільнотою "UA-Travels. Збірка Мандрівок".

Експеримент “Вперше в Києві” починається!

Деякі люди живуть у Києві все життя, але роками не виходять за межі трикутника: дім-навчання/робота-дім. Навіть корінні кияни можуть так ніколи й не спробувати київську перепічку і не відвідати Софію Київську. Усі ми читаємо списки накшталт «100 речей, які потрібно зробити в Києві», але як багато з нас переходять від читання до дії та пробують відчути себе туристом у рідному місті?

Ця думка вже давно наштовхувала мене на один експеримент: здійснити маленьку подорож Києвом. Тобто хоча б два дні досліджувати місто, як туристка, і робити те, що входить у стандартний список новоприбулих, але до чого в мене ніяк не доходили руки, хоч я киянка та гід. Або в мого чоловіка Лео, який живе в столиці з 2009 і погодився взяти участь у цій авантюрі.

Перша проблема, з якою зіштовхнулись: два дні навіть для базової програми в Києві — дуже мало. Я відчайдушно намагалась запихнути у наш розклад все на світі, але довелось вибирати. В результаті програма виглядала так:

Однак, як це часто буває в подорожах, дещо пішло не так!

Справи житлові

Оскільки у Києві мешкає моя тітка, вона добродушно погодилась прийняти нас на ніч. Але не всім так щастить, тому я провела невелике дослідження на тему подобового житла.

Здавалося б, столиця! Хіба ж складно знайти тут місце для ночівлі! Загалом ні, якщо у вас необмежений бюджет: найкращі готелі Києва будуть готові відкрити перед вами двері. Однак більшості не хочеться витрачати зайві гроші, тому перевага надається бюджетним варіантам – хостелу або квартирі. Саме під час пошуків останньої варто бути максимально уважним, бо кого-кого, а шахраїв у столиці повно.

Перше і найважливіше правило: користуйтесь надійними сервісами оренди. Краще забути про всілякі OLX та Aviso і натомість запам’ятати наступні сайти: https://www.booking.com, https://www.airbnb.com, https://www.dobovo.com

Що стосується цін, то пристойне житло поруч із основними пам’ятками обійдеться парі туристів мінімум в 500₴ на добу

Місто починається з вокзалу

Наш чарівний потяг прибув на колію №15 о 8:30 ранку за київським часом. Коли пасажири розійшлися, ми змогли ще раз роздивитися чудо, на якому приїхали. Красень поч. ХХ ст. з широкими спальними місцями, вітальнею посеред вагону, декілька-кімнатними купе і навіть з ванною в одному з них. Так, насправді ми опинилися на Виставці рухомого складу історичних локомотивів та вагонів. Надзвичайно цікаве місце! Ідеальне для ретро-фотосесій і ностальгії. Жили ж колись люди!

Музей працює щодня з 8:00 до 20:00, перерва 12:00-13:00.
Вхідний квиток дорослий – 25₴, дитячий – 15₴. Можна замовити екскурсію.

Піднявшись з колій, ми потрапили в приміщення київського вокзалу, точніше, у довгий коридор-перехід. Здається, люди тут не відчувають землі під ногами: всі кудись біжать, тупотять, летять… У повітрі стоїть якийсь важкий аромат – суміш запаху старих вагонів, диму і безхатченків. Я сказала про це тітці, котра нас зустріла, щоб забрати зайві речі. Та, для контрасту, показала нам платні зали очікування (вхід – 50₴). Атмосфера в них виявилася справді зовсім іншою: тиша, спокій, сонні люди ліниво перекидають ногу на ногу, дивлячись у свої смартфони.

Звідти ми рушили в бік центрального входу, де на нас полювали таксисти. У мужчини середніх літ в кепці на лису голову я поцікавилась, скільки коштуватиме дорога до вул. Шота Руставелі (нагадаю, ми запланували сніданок в Milk Bar), ціна стартувала від 120₴. Інші пропонували 150-200₴. Вартість в застосунку Uber складала 52₴. Проте ми, як досвідчені мандрівники, пішли легшим шляхом: скористались гугл-картою і з’ясували, що від вокзалу прямо під двері кафе їде 14 тролейбус. Отже, 8₴, 15 хвилин, і ми снідаємо.

Є чудовий сервіс eway.in.ua де можна відслідкувати рух майже всього столичного транспорту

Пробуємо Київ на смак

Щоб далеко не ходити, відразу розкрию тему закладів. Усі ресторани, в яких ми їли-пили, були для обох нас новими. Бо в “Канапу”, куди я часто заводжу туристів на найсмачніший борщ, ми так і не потрапили. На заміну їй прийшла ресторація “За двома зайцями”. Так собі досвід: меню занадто складне, а в дерунах, здалось, взагалі не було картоплі. Усі інші частування пройшли на ура. Замість довгих описів: у Milk Bar радимо спробувати coffee stout (69₴), обов’язково поласуйте піцою, приготованою на ваших очах, в Mimosa (від 145₴), загляніть на Бессарабку, щоб насолодитись італійським варіантом перепічки в Panzerotti Cafe (35₴-45₴), неодмінно оцініть бутерброди данської кухні в Smorrebrod (від 85₴) і не пройдіть повз круасан з начинкою Oreo в кондитерській Bo (56₴). До кінця другого дня їжа в нас вже не лізла, тому похід в “Гру з вогнем” ми відклали до наступного разу.

Для нічної програми перевага була надана трьом місцям: Podil East India Company, Хвильовий і Pink Freud. В усіх трьох було смачно і весело, але жоден з них так і не перевершив мого фаворита барного життя Києва – бару XOXO. Можливо, бо його вже давно немає, а в дитинстві, як кажуть, трава завжди зеленіша.

Взагалі я дуже тішусь за столицю: останні декілька років її гастро-життя стало значно яскравішим. Хоча й в кін. XIX – на поч. XX ст. було незле. Про це нам розповіли на екскурсії, про які піде мова далі.

Ціни на двох:
сніданок в Milk Bar/ Mimosa — 383₴/ 254₴
обід у “За двома зайцями”/ Smorrebrod — 585₴/ 450₴
2 коктейлі всередньому — 250₴

Екскурсії та інші столичні розваги

Звісно, як справжні туристи ми вирушили на екскурсії. В перший день це була прогулянка центральною вулицею міста. Адже кожен турист обов’язково має її побачити. Та й взагалі, Хрещатик – місце не для киян, а саме для приїжджих. Так нас запевнила гід Олена Безрук, коли розпочинала тур “Смачний Хрещатик”.

Розповідь пані Олени була легка як зефір. Ми не помічали, як минав час. Слухали про їжу, відомі київські заклади, відомих киян та гостей столиці. Вивчали Хрещатик через смаколики, пили теплі наливки і вогняну каву в “Paliturka – coffee&books”, куштували надзвичайне прушуто на Бессарабці в Prosciutteria Wine and Deli… Словом, відчули всю ту любов, яку пані Олена береже в своєму серці до Києва.

Наступним пунктом програми був візит до Софії Київської. Звісно, як же ж приїхати в Київ і не подивитись на 1000-літні фрески й мозаїки! Кожну годину в соборі проходять екскурсії, вартість за які включена у вхідний квиток (80₴), тож ми дізналися про цю пам’ятку все-все головне.

Потрапити до собору св. Софії можна з 10:00 до 18:00

До речі, Софія — неначе Ейфелева вежа. З різних ракурсів вона різна і по-особливому прекрасна. Своїм гостям я показую її або з балкончика на Георгіївському, або з дворика на Рильського провулках. Але є ще одне місце – Bar on 8. Тераса знаходиться в готелі Hyatt Regency Kyiv. Я збиралася дійти туди ціле літо, але тільки цього разу вдалось відвідати її вперше.

Вхід на терасу можливий щодня з 11:00 до 02:00 безкоштовно

Далі ми тверезо оцінили свої шанси потрапити на Печерськ в той самий день і одноголосно перенесли візит туди на наступний. Натомість вирішили розслаблено гуляти містом, адже ввечері нас чекав Театр на Подолі. Це, мабуть, найскандальніша київська будівля минулого року. Творці переконували: незважаючи на нетрадиційний для Андріївського узвозу зовнішній вигляд, сцена театру оснащена найпередовішими технологіями, а саме це найважливіше! Тож ми не могли пройти повз і взяли квитки на п’єсу Чехова “Дядя Ваня”.

Не можу сказати, що будівля вразила нас всередині. Значно краще, ніж пишний стиль, але зовсім холодно як на мінімалізм. Театр не видався затишним. А дикцію і гру деяких акторів спектаклю не змогли врятувати навіть найкрутіші 3-D ефекти. Чесно, повертатись не хочеться.

Найдешевший квиток у Театр на Подолі – 100₴

Опівдні наступного дня Лео та я стояли під Монументом нульового кілометру в очікуванні безкоштовної англомовної екскурсії від Free Walking Tours. Близько 3 годин ми, пара з Британії, хлопець з Бразилії та жінка з США розсікали вулицями старого міста на чолі з молодою гідесою. Найкраще, що сталося за цей час – нові знайомства і практика англійської мови. Решта ж бажала кращого. Добре, що ми перенесли візит до Лаври та Батьківщини-матері на цей день, бо на другу частину прогулянки з Free Walking Tours мене не вистачило б.

Free Walking Tours збираються кожного дня о 12:00 та 16:00 біля Головпошти. Вранці маршрут Верхнім містом, під вечір – Печерськом. Розвага безкоштовна, але вкінці туру чайові вітаються

До Музею історії України у другій світовій війні в першу чергу хотілося попасти заради підйому на щит залізної жінки. Проте для цього виявилось ще занадто холодно. Тож ми знайшли заміну: Лео вперше піднявся на дзвіницю Києво-Печерської Лаври. Саме на подоланні 374 сходинок наш перший візит до Києва завершився. Залишилось останнє: взяти з собою щось на згадку.  

Підйом на висоту 91 м монументу Батьківщина-матір можливий щодня крім понеділка з 10:00 до 18:00 за умови гарної погоди (t °С від + 5 до +30), без опадів та сильних поривів вітру. Вартість 300₴ з особи.

Вхід на територію Лаври – 30₴. Квиток на дзвіницю – 50₴.
Лайфхак: опинившись перед входом у Лавру о 18:00, не потрібно платити за вхід на територію. Каса дзвіниці працює до 18:30

Запам’ятати все: сувеніри на згадку

Болюче питання для Києва. Оскільки місто довгий час було центром паломництва, історично сувеніри носили такий самий характер: ікони, ладанки, кілечка тощо. У сучасному Києві вибір більший, але все одно бажає кращого. Найпопулярніший ринок сувенірів – Андріївський узвіз – завалений горою матрьошок, магнітів у вигляді сала та подібним розчаруванням. На щастя, своїм гостям я завжди можу підказати крамничку Мрії Марії, чи гордо показати колекцію своїх пінів від Крокуй.Київ. Але про це справді треба знати. Ми ж приїхали в місто вперше.

Інтуїтивно я з чоловіком надибали дві сувенірні точки в районі Хрещатика: Народний дiм Україна (Прорізна, 4) та Folkmart (Хрещатик, 13/2). Обидва магазини виявились великими і пропонують достойний асортимент сувенірів та вишивкм. Правда, саме на київську тематику сувенірки все одно дещо бракує. Хай там як, але з побаченого в мене з’явився веселий котячий магніт (40₴), декілька листівок і новий блокнот від майстерні емоцій Supermagnit (175₴). Серед новеньких стильних київських дрібничок — чашки від MAZ Ceramics з видами Андріївського, Будинком з химерами і, як здорово, Замком барона! Ціни в обох місцях приємні.

Замість висновку

– Та ми “мєсні”!
– А я двухмєсний! Заскакуйте! – відказав нам кінь Юлій з Хрещатика, намагаючись спокусити нас на спільне фото.

Це був єдиний раз за 48 годин, коли ми зізнались собі, що таки тутешні. На старті зовсім не очікувалось, що ця гра буде настільки успішною! Ми нарешті знайшли час для нас, для Києва, для наших відчуттів у ньому. Ми нікуди не поспішали, задирали голови вверх, забули про телефони. Я дуже боялась, що затія провалиться, натомість вона викликала такі бурхливі емоції, що хочеться продовжувати.

Коли живемо у якомусь місті надто довго, може скластися враження, що в ньому завжди все встигнемо. Натомість мріємо побачити всі столиці світу. Можливо, саме сьогодні варто зупинитись на хвилинку і роздивитись те, що під носом? Те, що бачили вже тисячі разів, але чи по-справжньому? Роздивімось нарешті своє місто як вперше!

Софія Грабовецька  –  київський гід у капелюшку, Наталія Михальченко – мандрівник, тревел-блогер та модератор туристичної спільноти "UA-Travels. Збірка Мандрівок".

Главное фото: vta.org.ua