Українську співачку, телеведучу та акторку болівійського походження Michelle Andrade (Мішель Андраде) надихає тепла атмосфера старого Подолу та пам’ять про гарячу південноамериканську Болівію, звідки вона приїхала вісім років тому. Редакція Zruchno.Travel поспілкувалася з нею про перше знайомство з Україною, улюблені місця тепер вже рідного Києва, нові пісні та ролі.
 
– Якими були ваші перші кроки у творчості?
 
– Все почалося з музичної школи, до якої я вступила у 14 років. Я мріяла навчатися і попри те, що почала займатися у пізньому віці, успішно склала іспит і мене взяли. Вже після першого уроку зрозуміла, що дійсно хочу розвиватися у музиці. Насправді, деякий час дуже соромилася співати для інших людей. Саме школа дала мені відмінну базу, завдяки якій вже через два роки я пройшла кастинг у відоме талант-шоу. Після проекту почалися перші серйозні виступи, концерти, заходи. На одному з них мене й помітив саунд-продюсер Вадим Лисиця. А потім була зустріч з Потапом та Іриною Горовою. Так почалася моя історія з MOZGI Entertainment.

Фото: Karabas Live

– Де, як правило, знаходите натхнення? Як написали свою першу пісню?
 
– Я досі її трішки пам’ятаю... У підлітковому віці вперше серйозно закохалася, тоді ми жили на відстані й дуже сумували один за одним. Всі свої почуття я вклала в цю пісню, але її так ніхто і не почув. Взагалі я знаходжу натхнення в музиці. Але воно може ховатися всюди: в людях, ароматах, моментах… Я намагаюся сама створювати потрібний настрій, а не чекати, коли він вирішить прийти до мене. Просто починаю гортати свою книжечку життя та надихатися спогадами.
 
– Чому вирішили переїхати з Болівії в Україну? Де живе зараз ваша родина?
 
– Моя мама українка, а тато болівієць. Вісім років тому вони зрозуміли, що найкращим кроком для нашої родини стане переїзд до України. Я довго не могла повірити в це, адже два роки ми просто обговорювали таку можливість, а одного дня мама зібрала валізи і ми поїхали до Києва. У мене велика родина, особливо по татовій лінії. А мої найближчі родичі роз’їхалися по різних куточках світу: один брат живе в Америці, другий – в Китаї, ми з мамою – в Україні, а тато – в Болівії.

 
– Які ключові відмінності помітили у ментальності людей двох країн? За чим сумуєте найбільше?
 
– Болівійці вміють свистіти і роблять це за будь-якої нагоди... Мене здивувало, що українці не бояться говорити правду в очі, вони часто прямолінійні, але відкриваються один одному поступово. У Болівії, навпаки, люди дуже веселі та відкриті, гарячі, напевно, на них так впливає спекотний клімат. Як на мене, ми схожі своїм сприйняттям музики: коли болівійці та українці чують свою народну музику, їх душа співає та починає закипати кров. Найбільше я сумую за нашими родинними болівійськими вечерями, коли всі родичі збиралися у бабусі вдома.

 
– Коли переїхали жити в Україну, які міста найперше відвідали в якості туриста? Що сподобалось найбільше?
 
– Моїм українським домом став Київ. А одними з перших міст, які я побачила, були Одеса, Львів і Харків. Мене дуже здивувало те, які вони великі та красиві: з багатою історією, цікавою архітектурою, сучасні, але зі своїми традиціями. Львів запам’ятався мені казковими вуличками і будинками, а в Одесі відчула себе як у тропіках, вона нагадує мені Ла-Пас (місто в Болівії – ред. ). Можу сказати, що відразу закохалася в українську природу та вже звикла до контрастної зміни сезонів.

 
– Як швидко почали відчувати себе не туристом, а місцевим мешканцем?

– Вперше я відчула себе місцевою, коли приїхали мої друзі з іншого міста, і я показувала їм весь Київ. Тепер можу бути справжнім екскурсоводом! В мені завжди була частинка українського, а після переїзду почала святкувати травневі свята, православне Різдво та день міста, як справжня українка!
 
– І що у Києві ви насамперед показуєте вашим закордонним друзям як екскурсовод?

– Знайомство з Києвом починаю з його серця – Майдану Незалежності. Обов’язково катаю їх на фунікулері та проводжу вуличками Подолу. Ну і, звичайно, знайомлю з найсмачнішою українською їжею – варениками зі сметаною, дерунами та борщем.

– А які київські місця вже стали улюбленими особисто для вас?

– Андріївський узвіз – особливе для мене місце. Мені подобається гуляти цією звивистою вулицею та насолоджуватися краєвидами. Пейзажна алея викликає теплі спогади, люблю приходити сюди з мамою. До того ж, там завжди можна зустріти незвичайних творчих людей. З друзями часто йдемо випити каву в парк Тараса Шевченка – він чудовий у будь-яку пору року. А влітку моїм улюбленим місцем відпочинку стає Оболонська набережна.

– А який вид активностей обираєте для себе під час відпочинку?
 
– Я люблю бути активною, а все моє життя пов’язане зі спортом та музикою. Найкращий відпочинок для мене – це тренування у спортзалі, танці, заняття вокалом. Прагну постійно розвиватися, також мрію повернутися до волейболу і навчитися професійно плавати.

– Сьогодні в Україні активно розвивається фестивальний рух. Чи плануєте цьогоріч взяти участь у якомусь із музичних фестивалів?

– Мені дуже подобається, що такі фестивалі в Україні з кожним роком стають все цікавішими і масштабнішими. Минулого літа я вперше виступала на сцені фестивалю "Чорноморські ігри" як гість. Це захід з приголомшливою атмосферою, який став стартом для багатьох відомих артистів. Цього року теж його підтримую та закликаю всіх талановитих вокалістів надсилати свої роботи на конкурс. Сподіваюся, нарешті відвідати Atlas Weekend, де виступають круті музиканти з усього світу.

– До якої мети прямуєте у своїй творчій діяльності?
 
– Після концерту одного всесвітньо відомого артиста я майже місяць була під враженням і не могла уявити, що одна людина здатна надихнути сотні, тисячі, мільйони людей. Не сприймаю нарцисизм на сцені, просто мрію надихати своєю музикою інших.

Фото: Karabas Live
 
– Коли можна очікувати від вас нового хіта?

– Нещодавно вийшла пісня Musicа – моя особиста та дуже важлива робота. Навесні до неї вийде кліп, а в квітні я презентую свій перший міні-альбом з п’яти пісень, кожна з яких символізує різні етапи мого життя.
 
– Окрім музичної творчості у вас була можливість спробувати себе у кіно. Що цікавіше?
 
– Мені подобається зніматися в кіно, але це ніколи не замінить живих виступів на сцені. Я хотіла б спробувати себе в ролях, які абсолютно не асоціюються зі мною. На вигляд я дуже ніжна, а мені хочеться показати злодійку або зіграти кілера... А зовсім скоро на телеканалі "1+1" вийде новий серіал "Прислуга", героїнею якого я стала.

 
– Які поради з власного досвіду можете дати молодим виконавцям, що мріють побудувати кар’єру?

– Це буде складно, але спробуйте! Варто тільки почати йти шляхом до своєї мрії і ти вже не зможеш зупинитися. А якщо почав – доводь все до кінця. Головне – бути собою і не забувати про це!

Розмовляла Дарія Поперечна

Фото: пресс-служба, facebook.com/mishvirmish