Відеоблогер розповів нам про секрети піших походів і екзотичні місця для подорожей Україною.

– Чому свого часу ви вирішили зайнятися тревел-блогерством?

– Туризмом займаюся вже десять років, організовував комерційні походи, а також вів свій сайт. Зараз вже рік активно знімаю свої відеоблоги, а раніше починав зі звичайних відеооглядів. Я не ставлю перед собою якихось комерційних цілей, а роблю це просто заради задоволення. Туризм для мене – не робота, а хобі, я займаюся і живу походами – це стало для мене стимулом.

– Ви часто знімаєте поодинокі піші походи. Мали практику походу з великою групою?

– Так, колись організовував комерційні походи в Карпати великими групами. Звичайно, такі походи в плані організації набагато важче, адже в групові походи йдуть переважно люди, які раніше не займалися таким туризмом, але хочуть спробувати. Тоді, як досвідчена людина, береш на себе всі обов’язки, потрібно регулювати різні ситуації, що трапляються дорогою. А в поодинокому поході відповідаєш тільки за себе. Зі мною насправді важко йти в похід, адже я можу за один день пройти майже тридцять кілометрів, а з рюкзаком це зробити досить нелегко.

– У своїх блогах ви даєте практичні поради, як зробити свій похід комфортним. Що можете порекомендувати тим, хто вперше зібрався йти в похід?

– Якщо хтось зважився вперше йти в похід, для початку краще знайти партнера, який має певний досвід у цій справі, який все покаже і розповість. Для цього потрібно мати базові навички і розуміти, як в цілому має виглядати подорож, адже в походах часто трапляється щось непередбачуване. В принципі, потрібно бути готовим до того, що може трапитися щось непередбачуване: від дрібниць до вимушеного переходу вночі на іншу локацію.

Інша справа, коли це туристичний маршрут, наприклад, Чорногорський хребет в Карпатах, де можна спокійно йти самостійно навіть без досвіду. Там туристи – по всьому маршруту, які зможуть підібрати тебе, в разі чого.

 
– А який сезон, по-вашому, найбільш прийнятний для піших походів?

– Важко знайти місця, куди можна вирушити влітку, адже постійно спека і важко знайти воду. Взимку таких проблем немає, тому подорожувати легше, як на мене. Восени і навесні подорожувати нежарко, комарів майже немає і дні досить довгі, тому найсприятливіший час для походів – це травень або вересень.

– Ви згадували про гірські походи. Які основні моменти потрібно враховувати при організації такого виду активного відпочинку?

– Останнім часом я не так часто подорожую в горах, але три роки тому займався цим дуже активно. Підкорив вже практично всі Карпати. Вдалий похід в гори залежить, звичайно, від погоди і хорошого настрою. Але технічно в Карпатах немає особливо складних маршрутів, досить мати середній рівень підготовки і бути спортивною людиною. Швидше потрібно готувати себе морально, що це може бути складно, що потрібно постійно монотонно рухатися, їсти одну і ту саму їжу. Психологічне налаштування дуже важливе.

– Які гірські маршрути вже стали для вас улюбленими?

– Напевно, найулюбленішим став маршрут, на якому побував вперше, – це центральні Горгани. Подорожували там разом із дружиною і тоді ще з комерційною групою. Пам’ятаю, почався сильний ураган – половина групи зійшла з маршруту, але ми залишилися і отримали дуже яскраві емоції. Окрім того, побачили незвичайні місця.

Найчастіше закарбовуються у пам’яті саме перші походи, коли пробуєш нове обладнання і маршрути. Тепер для того, щоб зробити похід, який дійсно запам’ятається, мені потрібно придумувати щось дуже незвичне. Напевно, блогерство стало частиною цього незвичайного, адже у тебе є додатковий стимул, щоб дійти і показати все до кінця.
 
– Які найекзотичніші місця для походів в Україні вам вдалося знайти?

– Такі місця насправді є скрізь, навіть – в Київській області. Наприклад, гора Тотоха в селі Медвин біля Богуслава – дуже цікаве і незвичайне місце. Недалеко від неї стоїть 600-річний дуб. Можу також порекомендувати Трахтемирівський півострів – шикарні місця над Дніпром. Особисто я бував там багато разів у різні сезони – завжди можна знайти щось цікаве. Як на мене, після Карпат – це найкрасивіше місце.

– У скількох регіонах України ви вже побували за час своїх подорожей?

– Я обходив майже всі Карпати, але поки що мало подорожував по Закарпаттю. Також добре вивчив центральні області: Київ, Житомир, Рівне, Чернігів.

– Уже маєте плани на найближчий туристичний сезон?

– Хотів би відвідати Олешківські піски, а також Бакотський каньйон. Можливо, знову повернуся в село Кам’яне Рівненської області: хочу провести там лісовий похід. Зовсім скоро планую спускатися на південь, адже в центральних областях вже багато надивився і тепер хочеться чогось нового.

Але у нас дуже погано розвинений зелений туризм. Якщо раніше можна було ходити в походи по Криму, то зараз фактично залишилися тільки Карпати. Хіба що можна ще піти по заповідниках, наприклад, відвідати Подільські товтри, а більше туристичних маршрутів як таких немає.

Окрім того, ніхто не розповідає про ті цікаві місця, які у нас є. Зараз вже помічаю якусь тенденцію до популяризації, але в той самий час, ніхто не робить акцент на побудову самих маршрутів, а звичайний турист не зможе сам розшукати всі шляхи. Адже немає навіть нових зручних карт по областям.

– Що вас найбільше вражає або дивує під час ваших мандрів?

– Я любитель теми покинутих поселень, того ж Чорнобиля. І хоча багато хто йде нелегалами в Чорнобильську зону, насправді, там уже нічого робити. Раніше хотілося туди йти, щоб побачити, як зупинився час, а сьогодні там в кожному будинку вже купа сміття і пляшок.

Але на околиці: Малин, Народичі, Овруч – біля них дуже багато покинутих сіл – це красиві місця для велопоходів. Природа там практично не зворушена людьми. Буквально за чотири години пішки від Малина є село на двісті будинків, але житлові з них тільки десять. Можна зайти в будь-який будинок – там досі відчувається побут. У Чорнобиль цікаво їхати тим, хто знає історію і хоче побачити ті місця, а ось покинутий побут там ніхто вже не побачить.

Розмовляла Дарія Поперечна

Фото: facebook.com/Максим Гончаренко