– Серед ведучих "1+1" вас називають кулінаром, спортсменкою, а також активною мамою. А хто у вашій сім’ї є ініціатором такого активного способу життя?

– Мені здається, що подібне притягує подібне. Напевне, було б дискомфортно, якби в сім’ї одна людина кудись хотіла бігти, а інша – сидіти вдома. Тому у нас всі члени родини дуже легкі на підйом. Вагітність чи маленькі діти ніколи не були для мене проблемою, щоб кудись поїхати. З легкістю мандрували з трьома дітьми, навіть коли найменшій донечці був лише місяць. Вагітною навіть їздила з чоловіком не велосипеді – ми постійно у русі.

– Чи легко організовувати активний відпочинок разом із дітьми?

– Життя за містом вирішує більшість наших проблем в плані відпочинку, адже достатньо лише відчинити двері надвір. Ми не вигадуємо для дітей програму вихідного дня – вони постійно граються та дихають свіжим повітрям: велосипед, пташки, білочки, жучки – все це їм цікаво. На відміну від міських дітей, наші часто бувають замурзані, бо життя за містом відрізняється постійним рухом.

– А у Києві маєте улюблені місця для відпочинку?

– Все залежить від того, як саме ми хочемо провести час. Якщо йдеться про смачну вечерю, то нам обов’язково потрібно обирати місце з дитячим майданчиком на вулиці або те, де малечі буде весело і комфортно.

Моїм дітям дуже подобаються паркові алеї та пішохідні мости, вони викликають у них справжнє захоплення. Андріївський узвіз уже став для нас рідним. Іноді я прошу старшу доньку забрати меншу із садочка. Коли діти дорогою знаходять якесь цікаве місце, то просять дозволу туди зазирнути – вони дуже активні та всім цікавляться. Окрім того, їм неймовірно подобається фунікулер! Насилу стримувала їх взимку через холод, а в літній період фунікулером навіть завозимо дітей до садочка. Проте не можу сказати, що ми приїжджаємо у Київ конкретно для відпочинку.

– Минулоріч ви презентували свою першу кулінарну книгу рецептів родинних десертів "Солодка неділя". Серед тих рецептів є якісь класичні українські смаколики?

– Мені здається, все, що стосується домашнього сиру, можна назвати суто українськими рецептами. Адже в українських родинах цього продукту завжди було вдосталь. Будь-який сирник я б назвала класичним українським десертом. Щодо моєї книги, то в ній зібрано виключно ті рецепти, які користуються попитом у моїй родині, – половину з них готували мої бабуся чи мама, щось згодом додала я. Завжди готую із сезонних продуктів – не вигадую полуницю взимку, а влітку – ананас. Навіщо, якщо у мене є домашня вишня чи яблуко?

– Чи не маєте у планах нового літературного проекту?

– Наразі не розробляємо новий проект, але працюємо над цікавими ідеями. Одразу після презентації книги до нас звернулася дівчина, яка займається захистом прав незрячих людей, та запропонувала видати книгу або ж частину рецептів шрифтом Брайля. Зараз з командою працюємо саме над цим виданням. Презентація відбудеться 3 червня на "Книжковому Арсеналі" у Києві.

Хоч нам важко зрозуміти, як люди з проблемами зору можуть легко готувати, насправді вони дуже активні, визначають все за запахом і смаком, тому для них не проблема втілити рецепти із книги. Одного разу вже проводили такий експеримент у студії: до нас приходили незрячі дітки з інтернату і ми разом куховарили.

– До речі, цей рік в українському туризмі називають роком гастротуризму. Можете порадити, де в Україні варто шукати найсмачніші ласощі?

– На щастя, в Україні ця сфера дуже добре розвивається. У Києві я знайшла набагато смачніші макаруни й еклери, ніж колись куштувала в Парижі. Якось стояла за ними в черзі найвідомішої кондитерської Laduree – там був великий потік людей, але самі тістечка здались мені не зовсім свіжими. А от у Києві в якості, свіжості та смаку я впевнена, як і у креативності людей, що створюють ці шедеври. Інколи беру ці солодощі у подарунок, коли їду за кордон.

На Подолі є моя улюблена кав’ярня Honey, там дуже смачні десерти. Окрім того, я в захваті від тієї кількості солодощів без цукру, які зараз з’являються. Останнім часом здебільшого їм лише їх. Перед цим планувала на рік відмовитися від цукру – протрималася майже п’ять місяців, саме тоді відкрила для себе здорові солодощі. Зараз мої смаки трішки змінилися, тому віддаю перевагу саме натуральним ласощам і радію, що є така альтернатива.  

– Львів можна назвати містом солодощів. Чи маєте там улюблені заклади?
 
– У Львові мені дуже подобається кондитерська "Вероніка". Для нашої сім’ї похід туди став частиною певної традиції – обов’язково кілька разів відвідуємо цей заклад. Якийсь час навіть привозили гостинці в Київ, адже нам там дуже смакує.

Для мене Львів дійсно солодкий, там великий вибір ласощів на будь-який смак. Якщо дивитися глибше, то у цьому місті дуже багато яскравих закладів. Одного разу завітали до "Правди", де всередині грав живий оркестр, – музика та атмосфера були фантастичними. До речі, одна з власниць мого улюбленого закладу їздить на різноманітні майстер-класи та практики з готування саме до Львова. Це місто настільки цікаве та красиве в плані гастрономії, що його можна назвати кулінарною Меккою.



– Які ще кулінарні відкриття зробили для себе за останній період?

– Я відкрила для себе українські сири – ця сфера зараз в тренді. Мені подобається, як фанатично до цього ставляться майстри своєї справи, як із захопленням розповідають про свої продукти. Багато людей також роблять цікаві соуси до сирів та м’яса. А на фестивалі "Всі свої" я познайомилася з компанією "Шкварка", яка виготовляє просто фантастичні ковбаси. Свій улюблений сир "Селиський" скуштувала 14 років тому на ярмарку українських виробників у "Пирогово", адже тоді ще не було масштабних гастрономічних фестивалів. Зараз з легкістю замовляю його телефоном або на сайті – все досить доступно.  
А ще в нас є величезна кількість фруктових садів. Колись я мліла від української лохини – в дитинстві для мене це була ягода з картинки, навіть не могла уявити, яка вона на смак. А цьогоріч мої діти просто не могли відірватися, бо я знайшла  українського виробника – ми приїжджали на виробництво та забирали лотки з цими ягодами.

–  З родиною  взагалі часто подорожуєте Україною?

– Так, подорожуємо достатньо багато, за кожної можливості сідаємо у машину та мандруємо. Одного разу навіть доїхали так до Швейцарії – це був великий тріп із зупинками в Україні та Польщі. Мандрівка для нас не проблема, хоча Мирослава була тоді зовсім крихітною.

Наші діти із задоволенням подорожують. Якщо у мене є якісь відрядження, беру когось з дітей із собою, аналогічно і чоловік – так вони періодично з нами мандрують, краще пізнають Україну та світ. А старша донька вже навіть пише список місць, куди вона хоче  поїхати. Діти залюбки відвідують Львів та Кам’янець-Подільський. Я часто їжджу на околиці Житомира – там неймовірно красиві краєвиди та гранітні кар’єри, колись там жила моя мама та її рідня. Україна  вся дуже красива.

– Знаю, ви активно займаєтесь спортом. Який вид найбільше до душі?

– Мій вид спорту змінюється відповідно до мого темпу життя. Раніше я дуже багато  бігала, брала участь у марафонах. Тепер відчула, що треба трішки пригальмувати через отриману травму ноги. Спочатку здавалось, що це не завадить бігу, та коли почала тренуватися, зрозуміла, що потрібно зупинитися. Зараз переключилась на більш спокійні заняття – ходжу на йогу та в спортзал. Хоча ми припинили активні заняття, три-чотири рази на тиждень спорт є у моєму житті.

– Нещодавно ви з чоловіком підкорили Ельбрус. Це був ваш перший досвід сходження на вершину?

– Так, це було наше перше сходження – мрія мого чоловіка. Він мене покликав із собою, хоча я завжди нейтрально ставилася до гір, ніколи не мріяла підійматись на Ельбрус чи Еверест.

Місце там дуже гарне та специфічне, але всю красу усвідомлюєш тільки тоді, коли повертаєшся на землю. Тому що там, під впливом тиску, думаєш не так активно, уповільнюється все, навіть час. Єдине, що мене засмучувало в тій подорожі, – це те, що діти довгий час були без мами і тата, а вони ще достатньо малі, на них це впливає. Тому у нас два виходи: або чекати того періоду, коли діти самі будуть раді від нас відпочити, або ж брати їх із собою (але тоді умови відпочинку будуть зовсім іншими). Цьогоріч без проблем піднімемося з дітьми на Говерлу. 

–  Як розважатимете свою дітвору на травневі свята?

– Ми поки детально не планували, як проведемо ці вихідні, але чоловік у цей період буде на спортивних зборах у Туреччині – діти поїдуть з ним, а згодом я теж  приєднаюся до компанії. Тоді можна буде обирати будь-які активності. Головне – бути разом та весело проводити час.

Розмовляла Дарія Поперечна