В інтерв’ю Zruchno.Travel він поділився улюбленими місцями для відпочинку, планами на майбутні подорожі, а також лайфхаками щодо того, як перетворити звичайну прогулянку лісом на справжню пригоду.

– Робота у прямоефірних ток-шоу пов’язана з постійним стресом. Як знімаєте психологічне навантаження? Зміна обстановки? Заміські поїздки?

– Чому відразу зі стресом? Це ж суцільна насолода та задоволення! Але часом психічне здоров’я, дійсно, так би мовити, зазнає великих ризиків. Тоді варто просто побути поза "інформаційними стрічками" та моніторингом політичних позицій і заяв. Місце тут не важливе, головне, аби в ньому не було факторів, що вантажать. Такий відпочинок від усього і є, як на мене, найкращим варіантом для тих, хто постійно працює з великими потоками інформації, а де це буде – не принципово: з друзями чи самому десь у місті, або ж поза ним. Сам мешкаю поза містом, поблизу лісу, тож часто ходжу там зі своїми малими – синами, яким дуже подобається шукати нові стежки та шляхи серед дерев.

Фото: 500px.com John-Mark Kuznietsov

– Почалися травневі вихідні? Буде можливість кудись вирватись?

– Дуже хочу, а відтак планую відвідати із сім’єю Львів. Скучив за ним, за його теплою, приємною та огортаючою енергетикою, в якій немає жодного поспіху. Прогулянки вулицями старого міста надихають та надають сил. Поза тим, що на них може бути дуже галасно, це абсолютно не вантажить і додає оту – таку особливу – львівську легкість. Особливих планів щодо того, які саме місця відвідаємо, немає, але є для мене особисто обов’язкова річ, без якої не можу обійтися, – сніданок у "Дзизі", що на Вірменській. Плетені меблі на "вулі" з пледами, запашною кавою та яєчнею з томатами, до якої, звісно, можна додати й своє, докинувши, зокрема, й гарячу "зупу" для зігріву.



– Нещодавно ви з сім’єю відпочивали у Закарпатті. Яке місце обрали? Чим воно вас привабило?

– Так, возив рідних, декого і вперше, до українських гір. Обрали Поляну, що у Свалявському районі. Чесно кажучи, їхали, як то кажуть, навмання: знав, що це бальнеологічний курорт, знав, що мінеральні води, але що до чого – з’ясували вже все на місці. Зазначу, що потрапили ми туди на Різдво. Знімали квартиру, бо вирішили з малими не прив’язуватися до готелів. Причина проста: не все, що там готують, можна давати синам – дієта прив’язує до власної кухні. Але й з нею не все склалося добре – я чомусь одразу не здогадався, що на різдвяні свята в Поляні не знайдеш відкритих магазинів. Всі вихідні та й частково понеділок довелося виходити з ситуації, замовляючи певні страви в кафе та ресторанах при готелях, – "Катерина" та "Континент". В першому дуже смачна форель на грилі, а другий потішив смачними сніданками.

Фото: 500px.comAleksandr Shkurdiuk

– Що цікавого вдалося побачити? Які місця відвідали?

– Хай пробачать мене жителі Поляни, але особливих визначних місць я в селищі не знайшов. Можливо й погода дещо зіпсувала враження, оскільки навіть не думав, що у Різдво на Закарпатті йтимуть дощі. Не складно уявити, що бажані засніжені гори та ліси, що їх вкривають, були сірими та похмурими, як і води місцевої річки Пині. Втім, під кінець відпочинку снігу ми все ж дочекалися, а до того часу до нашої уваги були різноманітні екскурсії від туристичних бюро, що пропонували багато варіантів: і подорожі у гори на квадроциклах, і риболовля у водоймах з фореллю, і лижні спуски при готелі "Катерина" і, звісно, візити до туристичних осередків Закарпаття, як-то Берегове, Мукачево та Ужгород.

Фото: zhayvoronok.net

– Яке найяскравіше враження від відвідування Закарпаття, від спілкування з людьми, від тамтешньої кухні?

– Мені, власне, туди потрапити не вдалося, бо сидів з малими, але мої жінки – дружина та мама – мали змогу та цілковиту свободу відчути на собі благодатний вплив термальних джерел Берегового. Після їхніх розповідей самому закортіло туди потрапити, але це вже іншого разу, який, певен, точно буде. Від себе додам: за можливості варто перевірити, чи не проходять під час вашого відпочину якісь фестивалі, бо на них варто побувати. Нам пощастило потрапити на фест "Червене вино", назва якого говорить сама за себе: там нам було забезпечено гастрономічне розмаїття з винними напоями від сухих до десертних та кріплених, якими також славиться цей чудовий край.



– Ви більше морський чи гірський турист? Яким активностям віддаєте перевагу під час відпочинку?

– Зізнаюсь, обрати складно – для мене це абсолютно різні історії. Море – це засмага, сіль, вітер, бриз, специфічна риболовля та постійне відчуття спеки… і все це, хоч і дає відпочити, але певним чином виснажує. Гори ж мають набагато менший темп, спокійність і неспішність. В них я по-справжньому відпочиваю. Після моря сил набагато менше, але воно вабить теплом. Втім, це тільки мої відчуття та сприйняття. Комусь, можливо, все видається з точністю до навпаки.

Фото: 500px.com Dima Shevchuk

– Якби вам дали тижневу відпуску для подорожей Україною, де б вирішили побувати перш за все? Як би склали свій маршрут?

– Я б, чесно кажучи, відвідав всіх своїх родичів, які розкидані по всій країні. Це були б поїздки, починаючи зі Львова, до Кам’янця-Подільського, через Вінницю до Житомира, а далі, проїжджаючи столицю, в бік Полтави та Харкова. Це була б така собі подорож із Заходу на Схід.  

– А якими туристичними активностями цікавляться ваші сини? Уже берете старшого з собою в ліс чи на риболовлю?

– Чесно кажучи, з мене такий рибалка, як і збирач грибів – ніякий. Але "тихе полювання" буває напрочуд вдалим. З сином любимо піші прогулянки лісом: взимку, шукаючи сліди небачених звірів, а влітку – в пошуках грибів та ягід. І головне тут – нові стежки та пошуки чогось небаченого, коли проста, здавалося б, прогулянка може перетворитися на цілу пригоду чи навіть казку, вигадану по ходу.

Фото: napidoktor.hu

– У дітей вже є улюблені місця для відпочинку? Де їм найбільше подобається проводити час?

– Окрім тих лісів та стежок, їм подобаються і сучасні варіації відпочинку. Вони дуже полюбляють різноманітні лабіринти в ігрових центрах для дітей і сімейні походи в кіно, після яких, за традицією, йдемо кудись перекусити.

– А ви в дитинстві часто мандрували? Можете пригадати найяскравішу подорож?

– Найяскравіша подорож була й найнебезпечнішою. Під час шкільного туру до Карпат, в рамках розподілу путівок, як спадщини Союзу, наша група побувала в санаторії "Кремінці", який, як я потім дізнався, був реабілітаційним центром для працівників МВС. Ми разом з вихователем вирішили сходити в гори та влаштувати там пікнік. Ідея та реалізація були чудовими, бо тоді я ще не міг навіть уявити, якими красивими можуть бути природні пейзажі з серпанками над смереками, джерелами, що пробиваються крізь каміння, поросле зеленавим мохом та безкраїми полонинами. Так ми натхненні піднімалися вгору, а потім вже стомлені йшли донизу. І тут – дороги перестали бути зрозумілими, особливо в місцях, де їх було декілька. Ми заблукали. І коли зрозуміли, що й гадки не маємо, куди йти далі, дуже злякалися. Вибір був, як в казці про богатирів – наліво чи направо. Вирішили розбитися і домовилися: хто перший знайде вихід та людей, дасть знати про тих, хто ще не вийшов з лісу. Не буду переповідати, як наша частина групи спускалася скелями, переходила вбрід річку та йшла за її течією, пам’ятаючи, що там має бути наш санаторій, але ж зазначу, що таки вдалося. Ми вийшли до корпусів і навіть встигли на вечерю, з якої нас попросили, бо кілька зіпрілих хлопців, чалапаючи килимами їдальні та залишаючи на них мокрі сліди, явно не сприяли апетиту присутніх там відпочивальників. Переодягнувшись та привівши себе до ладу, дізналися, що й друга група знайшлася, – дорогу їм підказав один з чабанів, що пас овець на полонині.

Фото: srgktk.livejournal.com

– Які місця у Києві ви можете назвати для себе рідними?

– Рідні місця в Києві – це "місця сили", які майже всі пов’язані з центром: Майдан, Хрещатик, узвіз та Поділ з Контрактовою. Чому рідні? Бо багато людей та речей в моєму житті пов’язані саме з цими місцинами. Це частина моєї власної історії, яку мені б не хотілося зараз відкривати. Додам лишень, що мені, як у Вакарчука, доводилося "ховатися в будинках на Подолі" і просто насолоджуватися життям та компаніями в затишних двориках, про які багатьом навіть невідомо, що вони є зовсім неподалік від жвавого центру з Хрещатиком та Майданом.



– Ви дивитесь чи дивились раніше тревел-шоу на українському телебаченні?

– Так, але чи варто їм робити рекламу, називаючи? Гадаю, всі розуміють, про які проекти йде мова, тим паче, що їх не так вже й багато на нашому ТБ.

Фото: benedatv

– Яким мав би бути формат тревел-шоу про подорожі Україною, щоб воно стало популярним в українських глядачів?

– Тут, певно, справа навіть не у форматах. Тут справа в тому, що вкрай мало такого продукту. Якщо є, то він описовий та, як правило, "занудний". Є окремі люди, які то описують красиво та кльово, але про популярний тревел-продукт – такий, що має масово глядача, не йдеться. Проблема в тому, що ми загалом робимо акценти на закордон, а не показуємо Україну – таку красиву і таку різну, часом не дуже привабливу за логістикою та комфортом, але таку рідну… Не хочу, аби мені тут закидали різні "патріотизми" та оспівування Батьківщини, але ж направду нам є що показати та є чим викликати подив. Просто багато красивих, захоплюючих та видатних місцин залишаються поза нашими поглядами. Тож, хотів би побачити шоу про "наше", що не поступається "їхньому". Наприклад, чим не гарна ідея, зняти цикл програм про українські аналоги світових курортів та видатних місцин, адже у нас є своя Африка, Венеція, Ніагарський водоспад та Великі каньйони? Телевізійникам варто братися до роботи та популяризувати своє. Не тільки через те, що наше, а й тому, що ці місця справді варті уваги.    

Розмовляла Дарія Поперечна