– Алло, як гадаєте, що робить з людини мандрівника? І що саме особисто вас надихає на мандрівки?

– Напевне, це передалося мені від батьків, адже вони любили подорожувати – свого часу об’їздили весь Крим, каталися по різних країнах. Мене тоді з собою рідко брали, але їх приклад дуже вплинув на мене. З дитинства люблю дорогу – дуже подобається сам процес руху. А нові ідеї для своїх мандрівок часто знаходжу, коли дивлюся різні туристичні передачі та читаю сторінки інших авторів у LiveJournal.

Фото: 777tur.com

– Тоді розкажіть про останню подорож. Де були, що бачили?  

– Нещодавно ми вже вкотре їздили до Львова – це моє улюблене місто в Україні. Кожного разу мені вдається відкрити для себе там щось нове. Здається, просто неможливо відвідати там усі туристичні місця. Останнього разу мене дуже вразив Будинок вчених – там надзвичайно гарні інтер’єр та сходи з різьбленого дерева.

В дитинстві я дуже любила фільм "Д’Артаньян та три мушкетери", а він практично весь знімався у Львівській області. Кілька сюжетів були відзняті саме у Будинку вчених. Насправді, його зовсім нещодавно відкрили для відвідувань і він по-справжньому вражає. Також давно хотіла потрапити в Італійський дворик, та, як на мене, у житті він виглядає не так ефектно, як на світлинах.

– До речі, якими були ваші найбільші туристичні відкриття та розчарування за останній рік?

– Як таких туристичних розчарувань у мене немає, адже кожне місто має якусь індивідуальну привабливість. Зрозуміло, що інколи уявлення не співпадають з дійсністю, але після кожного повернення додому розумієш, що отримав позитивний досвід.

А відкриттям для мене стала різноманітність карпатської природи. У горах ми зазвичай мандруємо кілька днів із наметами. Хоч Карпатські гори не такі великі та високі, як Альпи чи Кавказ, вони щоразу відкриваються для мене по-новому. На це впливає різний стан погоди та природи: восени на зелених деревах може лежати сніг, а взимку на вершині гір – світити тепле сонце.

– Які з карпатських вершин ви вже підкорили?

– З останніх відвідали Хом’як. До речі, це перша вершина, на якій ми колись побували у Карпатах. Цьогоріч ще раз туди навідалися – враження кардинально відрізнялися. Взагалі масив Горгани, куди входять гори Хом’як та Синяк, досить важкий та небезпечний для туризму, адже там на вершинах багато каміння, можна легко травмуватися. Взимку підйом легший, адже вся поверхня вкрита товстим шаром снігу.

– На Тернопільщині, де ви живете, високих гір немає. Але ж природних красот у вашому регіоні також вистачає?

– У нас є красивий штучно створений Джуринський водоспад. Улітку ця місцина перетворюється на місце масового відпочинку. Родзинкою Тернопілля також можна назвати Дністровський каньйон – подивитися на його неймовірно красиві краєвиди приїжджають навіть туристи з інших країн. Ще хочу згадати річку Серет, особливо її південну частину поблизу Касперівців – там дуже красиві розливи водойму.  

– А що цікавого туристи можуть побачити у самому Тернополі?

– Насамперед варто згадати про наш Тернопільський став. Також маємо красиві парки та дуже ошатну стару частину міста. Центр Тернополя та вулиця Музейна мають свою особливу атмосферу. А нещодавно для мене було здивуванням, коли туристи запитали про пам’ятник людині-невидимці. Виявляється, в Тернополі такий є! В самому місті теж є замок, хоч його використовують не зовсім за призначенням.

– Ще Тернопіль славиться смачною кухнею. Які місцеві заклади можуть запропонувати туристу страви класичної галицької кухні?

– Я можу порекомендувати мережу "Самогонна ресторація", заклади якої сама відвідую разом із сім’єю. Туди входять ресторани "Старий млин", "Ковчег" та інші смачні місцини. Знаю, власник (Михайло Гросуляк, – ред.) самостійно збирав по селах старовинні речі, які згодом використав як елементи декору, тому заклади виглядають, наче музеї. А ще там дуже самобутня і смачна кухня. Фактично вони не мають конкурентів у місті.

– Вважається, що третина всіх замків України знаходиться саме на Тернопіллі. А скільки українських замків вдалось відвідати вам?

– Якось я навіть зробила перелік усіх замків, які ми відвідали у Західній Україні – нарахувала близько 20 при загальній кількості 70. Вважаю це досить скромним результатом.

– Які з цих пам’яток оборонної архітектури запам’яталися найбільше?

– Найсвіжіші спогади у мене з Мукачівського замку. До речі, він досить ефектний та перебуває у гарному стані (окрім того, віднедавна отримав нову підсвітку, – ред.). Хотіла б відзначити його цікаву будову, адже фортеця має кілька рівнів захисту, тому жодного разу не була взята штурмом. Окрім того, вона оповита загадковими легендами.

Ще дуже мальовничим є замок у селі Свірж – там, до речі, також знімали пару епізодів "Д’Артаньяна". Насправді, цей замок зовсім не туристичний, всередині немає ніяких історичних експозицій, але сама будівля дуже красива, а поруч розташоване озеро. Звісно, такі популярні місця як Кам’янець-Подільський замок та Хотинська фортеця виглядають просто вражаюче.

Також подобається наш Збаразький та Вишнівецький замки. Хтось нарікає, що Збаразький погано відреставрували, проте мені подобається, як він виглядає. Вважаю красивими Золочівський замок і замок-палац в Підгірцях, який раніше називали "галицьким Версалем", хоча зараз він потребує реставрації.

– Яким чином будуєте свої маршрути? Є якісь загальні принципи?

– Ми продумуємо шлях з урахуванням цікавих точок, що знаходяться неподалік, визначаємо, як зручніше діставатися, вивчаємо карту, читаємо відгуки, прислухаємось до порад інших мандрівників – на підготовку однієї подорожі зазвичай витрачається чимало часу.

– Можете порекомендувати свій найцікавіший маршрут?

– Все-таки моє найбільше захоплення – це замки, тому один із моїх улюблених маршрутів – "Золота підкова", що на Львівщині. До нього входить відвідування Підгорецького, Олеського та Золочівського замків – ці місця мені дуже імпонують. Також є маршрут "Мала підкова” – рекомендую заїхати у Старе Село та Унів, де знаходиться греко-католицька лавра, що раніше використовувалась як фортеця. Якщо говорити про Тернопільщину, то у нас є дуже гарний замок-корабель в Сидорові – туди можна поїхати через Теребовлю та Микулинці, а повернутися – через Скалатський замок.

– Куди порекомендуєте нашим читачам вирушити цього літа?

– Я гадаю, влітку можна цікаво провести час у Карпатах, де багато річок, лісів, ягід та грибів. Зокрема, є красиві водоспади в Шешорах – це природний аквапарк з теплою водою, що є рідкістю для карпатських річок. До того ж, зараз дуже популярний відпочинок у карпатських чанах. Прямо на річці в  Лумшорах є джерела сірко-водневих мінеральних вод, на базі яких місцеві створили для туристів незвичайну атракцію, – спочатку ви паритесь в гарячих чанах, що підігріваються на відкритому вогні, а потім стрибаєте у холодну річку.

– До речі, назва вашого блогу – "Мрії збуваються!". Скажіть, яка ваша туристична мрія ще не збулася?

– Нещодавно ми відвідали село Монастирок у Тернопільській області, де раніше був язичницький храм, що згодом перетворився на християнський скельний монастир. Побувавши там, зацікавилась подібними місцями сили. Знаю, у Львівській області є скельний храм у селі Розгірче, а ще – скельна фортеця у Тустані. Тепер планую там побувати.

Окрім того, хочу ще раз побачити Скелі Довбуша. Хоч це відоме туристичне місце, в ньому є своя особлива атмосфера, тим паче місцина оповита легендами і переказами. Ще мрію побувати в Тараканівському форті й давно вже хочу поїхати на Одещину, щоб побачити Аккерманську фортецю. Та поки не визначились, куди поїдемо наступного разу.

Розмовляла Дарія Поперечна

Фото: Володимир Мартинюк