Зміни до Податкового кодексу України в частині адміністрування туристичного збору, які набувають чинності з 1 січня, не забороняють місцевим радам встановлювати різні ставки збору для засобів розміщення різного рівня. Таке роз’яснення зробив начальник Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації Антон Тараненко, коментуючи в інтерв’ю Zruchno.Travel прив’язку ставки туристичного збору не до вартості проживання, а до мінімальної заробітної плати в Україні.

"Я хотів би заспокоїти туристичну спільноту й закликати не панікувати. Ставку за ночівлю в кожному окремому місті встановлює місцева рада. Вона може бути від 0 до 208 грн для іноземців, та від 0 до 20 грн для українських громадян. Крім того, закон не обмежує диференційовану ставку для різних видів проживання. Міська влада може встановити мінімальну ставку для більш бюджетних варіантів розміщення і вищу ставку для престижних закладів. Тобто, все це треба обговорювати й після цього приймати відповідні рішення", – сказав Антон Тараненко.

Він нагадав, що ідея фіксованної муніціпальної ставки тузбору успішно працює у багатьох містах світу: у Дрездені вона становить 1,3 євро за добу, в Барселоні – 0,75-2,5 євро на добу, у Римі сягає 10 євро, а в ОАЕ іноді доходить до 15 євро.

Найважливішим у новому законі Тараненко називає те, що він дозволить апартаментам і хостелам стати повноцінними агентами туристичної галузі.

"Вони зможуть збирати туристичний податок і сплачувати його в місцеві бюджети. Тепер маленькі міста, в яких немає великих готелів, зможуть отримувати доходи за рахунок туристичного податку, зібраного разом з малими закладами розміщення. Закон ставить в рівні умови з готелями хостели, апартаменти та інші засоби розміщення", – наголосив начальник департаменту.

Він закликав до діалогу між представниками туристичної галузі, який має привести до виважених рішень у кожному місті країни.

Як повідомляв Zruchno.Travel, голова Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв назвав запровадження диференційованго підхіду до нарахування туристичного збору для внутрішніх та в’їзних туристів, а також прив’язку ставки збору до мінімальної зарплати нелогічним та небезпечним за своєю суттю, а за процедурою прийняття – не просто сумнівним, а справжньою ганьбою для нинішньої Врховної Ради.