Київ, Одеса та інші місця мрій гурту “Оn i Ona”

11 січня 9:00

Часто робочі поїздки перетворюються для артистів у справжні мандрівки, під час яких вони відкривають для себе досі незвідані куточки різних країн. Учасники гурту “Оn i Ona” Альона Жигарєва та Олексій Мартиненко зі своїми творчими гастролями відвідали чимало українських міст. Деякі вже стали для них улюбленими, а інші й досі залишаються мрією. Про місця натхнення, рідні краї та пісенні цілі гурту – в інтерв’ю Zruchno.Travel.

– Під час гастролей артисти відвідують чимало різних міст. Окрім робочих поїздок, вдається помандрувати Україною?

ОМ: Чесно кажучи – ні. На це катастрофічно не вистачає часу. Часто намагаємося поєднувати корисне з приємним: якщо виступаємо в якомусь цікавому місті, де є на що подивитися, і нам дозволяє гастрольний графік, залюбки залишаємося на кілька днів, відпочиваємо та знайомимося з невідомими нам частинками України.

АЖ: Так, ми нечасто мандруємо, крім робочих поїздок. Відпочити по-справжньому виходить всього пару разів на рік. Всі знають, що в артистів є трохи вільного часу від концертів та виступів у січні та влітку. Всі інші поїздки протягом року – виключно по роботі.

Наприклад, кожного року на різдвяні та травневі свята ми беремо участь у фестивалі “Весело”. Один із таких фестивалів відбувся в травні у “Буковелі” – це було дуже колоритно. Погода вже почала бавити всіх теплом. Тоді ми багато гуляли та фотографувалися у футболках на тлі біленького снігу, який ще не встиг зійти з гір. Найближчого часу плануємо нашу першу масштабну подорож Україною – наш перший концертний тур. Поєднаємо корисне з приємним!

– Які у вас найяскравіші спогади з останніх подорожей?

АЖ: Це великий бонус у нашій справі, що завдяки гастролям ми маємо можливість побачити чимало цікавих місць. Один із найяскравіших спогадів – це озеро Комо, де ми виступали на двох розкішних історичних віллах, – Вілла Бальбьянелло, на якій було відзнято декілька яскравих епізодів “Бондіани” та “Зоряних війн”, та Вілла Роккабруна, що зараз є відомим готелем “Каста Діва”. Це якась неземна краса! Перебуваючи в таких місцях, відчуваєш якесь неймовірне натхнення та легкий дотик до історії.

ОМ: А ще нещодавно ми виступали в Туреччині, в Каппадокії. Це просто казкове місце! Кожного ранку над долинами та каньйонами підіймаються близько 150-200 повітряних куль. Також цей регіон славиться своїми оселями бронзового віку, які видовбували в гірських долинах печерні люди.

АЖ: Це майже паралельна реальність, неначе якась казкова країна, де все навкруги зліплено з пластиліну: іграшкові будиночки, підземні міста та повітряні кулі, які злітають у повітря кожного ранку на світанку.

Фото: citynomads.com

– Чи є в Україні такі місця, де б ви хотіли побувати як турист?

ОМ: Звісно, є місця, де я досі не був, але хочу там побувати. Мені дуже хочеться зійти на Говерлу, потрапити в печери на Тернопільщині – “Оптимістичну” та “Млинки”. А з тих місць, де я вже був та можу порекомендувати, – це музей мікромініатюр, що в Печерській лаврі. Як на мене, там буде цікаво як дорослим, так і дітям.

АЖ: Є міста, куди я завжди готова повертатися насамперед за атмосферою, щоб просто гуляти, надихатися вуличками та неповторною гостинністю їх жителів. Для мене це Львів та Одеса. Львів – це українські смаколики, наливки, привітні люди. Одеса – це, звичайно, тепло, літо, море… В літній сезон буваємо там чи не щотижня. Аркадія, Зелений театр з чудовим парком та купою смачної їжі, а також “Міський ринок їжі” – полюбляю частенько відвідувати ці місця. Ви, мабуть, подумали, що я занадто люблю поїсти? Правильно подумали! І, звичайно ж, наші Карпати та “Буковель” – це природне натхнення для мене. А ще я багато чула про Ужгород, його квітучі магнолії та озеро Синевир. Дуже хочу побачити всю ту красу.

Фото: turklub.com.ua

– Знаю, Альона цікавиться виноробством. Які українські вина вам до вподоби? Можливо, можете порекомендувати якісь виноробні?

АЖ: Я віддаю перевагу сухим винам – французьким, італійським та червоному грузинському. Щодо українських вин – назавжди неповторною романтикою залишиться для мене кримський портвейн “Масандра”. Він такий терпкий, міцний та невгамовний – ми з друзями часто смакували його в Ялті.

Дуже високу планку тримає український винний бренд “Колоніст”. Родина Плачкових заснувала сімейну виноробню у 2005 році на півдні Одеської області, а визнання їх вина отримали навіть у Лондоні! Деякі позиції вин “Колоніста” можна купити та скуштувати у лондонському винному магазині Hedonism Wines та мішленівському ресторані HIDE Євгена Чічваркіна. Коли Чічваркін продегустував їхні вина, то не міг повірити, що їх виробляють в Україні! Моє улюблене – “Одеське чорне”, трохи терпке, з післясмаком кориці, карамелі та ванілі.

У Києві, на мій погляд, найкращий вибір вітчизняних та імпортних вин у мережі Good Wine, тим паче їхній сомельє завжди допоможе з вибором. Щодо мене – я люблю пити вино у затишній неформальній атмосфері – вдома або десь на свіжому повітрі біля моря чи на дачі. Головне, щоб поруч були близькі та приємні люди, а також правильний посуд для вина!

Фото: facebook.com/OnIOnaOfficial

– Чигирин – це рідне місто Олексія, а у Альони – Дніпро. Якби вас попросили стати гідом для своїх друзів на один день, куди б їх повели?

ОМ: Це правда, я народився і прожив 17 років у гетьманській столиці Богдана Хмельницького – Чигирині, там знаю кожен куток. Для тих, хто цікавиться історією, – це прекрасне місце, щоб пізнавально провести час. Можна завітати на Богданову гору, щоб побачити руїни козацької фортеці з відновленим Бастіоном Дорошенка, а зовсім недалеко від Чигирина є село Суботів, у якому жив Хмельницкий. У тих краях все пов’язано з гетьманом, саме там знаходиться його прекрасна садиба та Іллінська церква, де його поховано, також на території діє меморіальний музей.

Окрім того, на Чигиринщині є Холодний Яр – природний парк із неймовірними рослинами та тисячолітнім дубом Максима Залізняка. Взагалі Черкащина багата на історію, всюди відчувається дух козацтва. Можна довго розповідати…

Фото: wikimedia.org Ig.Serdiuk

АЖ: Насправді мої шкільні роки пройшли у Кам‘янському, а з Дніпром більш пов‘язані студентські часи, там досі мешкає багато моїх близьких друзів. Гід з мене не найкращий, якщо чесно, тому що зазвичай я люблю просто бродити місцями, з якими в мене пов’язані приємні спогади.

Отже, ми б прогулялися по парку Глоби, де в дитинстві ми з татом (якого, на жаль, вже немає з нами) каталися на паровозику, а ще в цьому парку пройшло моє юне романтичне побачення. Потім ми б пішки дійшли до центру по проспекту Яворницького і обов‘язково завітали в надзвичайно затишну та стильну кав‘ярню Double Decker, щоб випити смачної кави з найсмачнішими солодощами. А якщо б це був зимовий день, то покаталися б на лижах у парку розваг “Лавина”, а після – вечеря в їхньому грузинському ресторані.

– Київ уже встиг стати для вас рідним? Що найбільше приваблює у столиці?

ОМ: Так, встиг. Половина мого життя пройшла саме в Києві. По правді, не уявляю себе в іншому місті – настільки він став для мене рідним. Я завжди хотів жити саме в Києві! Напевно, найбільш мене приваблює те, що він комфортний – це найголовніше. Я мав можливість залишитися жити в багатьох країнах та містах, але в них мене завжди щось відштовхувало. В моїх стосунках з Києвом такого не було ніколи!

АЖ: Київ – це місце моєї душі, моя безумовна любов, рідніше не буває! Коли я тільки переїхала сюди з маленькою валізою, але наполеонівськими планами, довго не могла повірити, що є частиною цього міста! Кожного разу, повертаючись вночі на таксі додому, роздивлялась все навкруги і тихесенько дякувала за все це Богові. Я люблю в Києві все – його неповторний характер і дух, його вулиці, парки, площі, котрими я вже ходила мільйон разів, але хочу ще і ще… Мені подобається прогулюватися по Маріїнському парку восени, купувати всілякі незвичайні штучки на Андріївському, милуватися квітучістю Ботанічного саду навесні та пити глінтвейн на Софіївській площі на різдвяні свята – все це стало моїми незмінними традиціями. Це місто здійснення моїх мрій.

Фото: facebook.com/OnIOnaOfficial

– Які плани у вас на різдвяний сезон? Де плануєте відпочивати?

АЖ: Січень обіцяє бути дуже-дуже насиченим. Перший тиждень року ми проведемо в горах, співаючи та катаючись на лижах, на фестивалі “Весело” з “Кварталом 95” – цього разу він відбудеться у Польщі. Звідти одразу на пару днів їдемо виступати у “Буковель”, а потім концерт у Львові...

ОМ: Так, вже за традицією їдемо на “Весело”. Якщо чесно, Різдво для мене – сімейне свято, тому, якщо немає виступів, то завжди їду до батьків в Чигирин. Святкувати Різдво там – це казка. Все пройняте народними звичаями, колядками та щедрівками. Можна, як у дитинстві, знову покататися на санчатах чи лижах. А який там білий сніг! Все через те, що в околицях міста немає промисловості.

– Не так давно вашому гурту виповнилося два роки. Можете сказати, що встигли досягти того, що планували собі на цей термін?

ОМ: Звичайно, не встигли! Я так запрограмований, що мені завжди мало. Навіть якби отримав Греммі, все був би незадоволеним. Хочеться все й одразу, але ми працюємо і вдень, і вночі, щоб досягти своїх високих цілей.

АЖ: Коли ми тільки починали, досвідчені люди нам говорили, що швидко нічого не станеться, та ми не вірили. Про себе думали, що в нас все буде не як у всіх і успіх звалиться миттєво. Коли пройшло два роки, ми зрозуміли, наскільки все складно і скільки потрібно працювати, щоб бути почутими. Лише зараз починаємо бачити результати наших дворічних зусиль – за кількістю радіоефірів, шазамів та за високими позиціями у різних чартах. Та найголовніше, що сталося за ці два непростих роки, – ми нарешті знайшли напрям нашої музики і зрозуміли, що люди дійсно хочуть від нас почути. Наші крайні чотири сингли ("Де ми", "Точка G", "Заворожи", "Від ілюзій", – ред.) цьому доказ. Бачити як люди на концерті співають з тобою пісні – це головна нагорода для артиста.

Фото: facebook.com/OnIOnaOfficial

– Які плани хотіли б реалізувати у 2019 році?

АЖ: Головна мета на 2019 рік – стати не тільки почутими, але й побаченими, тому фестивалі та номінації в головних українських преміях – це саме те, що нам необхідно... Дуже хотілось би взяти участь в національному відборі на “Євробачення”. Якщо натхнення нас не підведе і у нас вийде написати сильну пісню, підемо обов’язково!

ОМ: Перш за все, на початку року треба презентувати альбом і програму під нього, в той самий час хочемо зробити тур на підтримку альбому...

– Що вас надихає для реалізації творчих планів?

ОМ: До мне муза прилітає в дорозі, поїздах, літаках… Але я за те, щоб не чекати на музу, адже час дорого коштує, тож потрібно бути постійно в течії.

АЖ: Я – людина почуттів, мене надихають не стільки місця, скільки те, що в них відчуваю. Наприклад, мало хто знає, що деякі рядки нашої пісні “Точка G” пов‘язані з Грузією. “G” насправді – від Georgia. Я лише повернулась звідти, коли Льоша показав мені мелодію, і відразу ж написала до неї текст. А ще багато чого пишеться в дорозі – наприклад, в літаках та поїздах. Не знаю, з чим це пов‘язано, але приходить якась медитативна зосередженість...

Розмовляла Дарія Поперечна