Валерій Галан: рівень українських музеїв потрібно підтягнути з воза до літака

04 жовтня 12:00

Валерій Галан: рівень українських музеїв потрібно підтягнути "з воза до літака"

Творець найінноваційнішого музею України поділився історією створення експозиції історичних постатей української нації та запропонував свою концепцію розвитку музейної справи країни.

Валерій Галан – український спортсмен, бізнесмен, а нині ще й творець унікального Музею становлення української нації – прийняв нас у своєму кабінеті, який знаходиться у самому серці музею – у підніжжі знаменитого монумента Батьківщина-мати в Києві.

Не встигли ми поставити бодай яке питання, а він вже поклав перед нами на стіл величезний фоліант, кожна сторінка якого списана різним почерком від руки. Це книга відгуків нового музею. Тут безліч подяк, захоплених коментарів і побажань українською, російською, англійською, французькою та навіть китайською мовами. Це вже третій том книги відгуків, хоча відкрився музей всього пару місяців назад. Чим цей музей підкорив українських та іноземних туристів, у чому його ідея і що чекає на його відвідувачів у майбутньому в інтерв’ю Zruchno.Travel розповів Валерій Галан.

– Ідея створити музей належить вам? Коли ви задумали цей проект?

– Ідея поліпшити імідж нашої держави і показати значимість української нації в історії Європи і всього світу була у мене дуже давно, ще з 1998 року. Тоді я пішов з армії і почав займатися спортивно-патріотичним вихованням дітей, оскільки я очолював Федерацію карате, спочатку Радянського Союзу, потім і України. У наших заняттях, окрім спортивної складової (карате, джиу-джитсу), була і інтелектуально-психологічна підготовка. З того часу в моєму житті почалося системне вивчення історії нашої держави.

Пізніше ми почали вибудовувати свій бізнес – будували туристичні комплекси, готелі й ресторани в національному українському архітектурному стилі, з українським дизайном, кухнею і концепцією. Але, звичайно, цього було недостатньо – ми бачили, що не можемо достукатися до широкої аудиторії... У 2014 році я побачив, що багато жителів нашої країни більше не хочуть жити так, як до цього, вони ідентифікують себе українцями, переходять на українську мову. Тоді я поставив перед собою завдання: зробити в Україні щось таке, що допомогло би заново відкрити історію України. За останні 30 років, завдяки тому, що наші вчені та історики нарешті отримали доступ до архівів різних країн світу, "історична пелена", створена Російською імперією і Радянським Союзом, почала спадати, і ми маємо можливість поглянути на становлення нашої нації іншими очима. Та інформація про наш народ, яку нам "дозволяли знати", була спрямована проти нас же самих. Нас таврували невдахами, "недонацією", "недокраїною"…

У 2014 році я запросив 37 вчених з 7 країн світу для вивчення нашої історії й роботи над майбутнім великим музейним проектом. Потім до нас приєдналася 51 міжнародна організація, 63 музею з різних країн світу, які мають відношення до історії та культури нашого народу. В результаті довгої та кропіткої роботи ми змогли скласти своєрідну палітру історичних подій за 1600 років. Потім наукова рада, до якої увійшло понад 70 осіб, надала оцінку цим історичним подіям і персонам за шкалою від 1 до 10 балів, залежно від того, який вплив вони мають на становлення української нації. На основі найважливіших і позитивних сторінок нашої історії ми почали формувати свій музей.

1600 років історії ми розбили на 6 епох, і в кожній з них ми виділили такі події, які могли б підняти імідж нашої нації, показати її значимість, наші перемоги тощо.

– Як з’явилася саме така концепція музею?

– Ми хотіли замінити ті негативні штрихи, якими заплямували нашу націю, на позитивні. Ми хотіли, щоб через історичні події пройшли чотири основні лінії. Перша – ідентифікація нації. Звідки ми взялися? Як розвивалися? Які народи розвивалися навколо нас? Відповіді на ці питання можна знайти у всіх 25-ти експозиціях нашого музею. Друга – свобода і боротьба за незалежність. Ми розповідаємо про те, як наші пращури на цих землях боролися за незалежність і як боремося ми зараз. Третя – українці та їхні предки – будівельники європейської та світової цивілізації. Ми висвітлюємо ті події, без яких світова цивілізація виглядала б зовсім інакше. Показуємо, як русичі захищали Європу від татаро-монголів; розповідаємо, що від п’яти дітей Ярослава Мудрого зародилося 60 % королівських сімей Європи; розповідаємо про будівельника першого гвинтокрила тощо. Четверта – шляхетність нашої нації. Це і мужність, і толерантність, і милосердя українського народу.

Наша ідеологія полягає в об’єднанні українців навколо своєї історії, тому що народ, що об’єднався навколо своєї історії, – це нація, що має спільне майбутнє. Ми повинні скинути радянську вуаль другорядності та почати відчувати і вести себе так, як відчували і вели себе наші предки – гордо, впевнено, з почуттям власної гідності. Українська нація – не по крові, а по духу! Всі, хто розвиває нашу країну, всі, хто бореться за її незалежність.

Але, щоб все це донести правильно, необхідно подати це в сучасній і цікавій формі. Настав час, коли сприйняття музейних експозицій змінилося, а нові музеї не з’являються. У старі ж музеї люди не йдуть, тому вони не мають впливу на людей. Ми ж зробили музей ось таким інтерактивним і мультимедійним. Музей становлення української нації – це три музеї в одному. Перший – це музей фігур історичних особистостей, створених за сучасними технологіями. Багато, хто приходить до нас, кажуть, що "Музей мадам Тюссо" "відпочиває" порівняно з нашим!

– Дійсно, ваш музей порівнюють із "Музеєм мадам Тюссо"…

– У мадам Тюссо фігури стоять у випадковому порядку – ви можете побачити голлівудських зірок поруч із особистостями з позаминулого століття. У нас же фігури "живуть" в історичних сюжетах, мізансценах. Окрім того наші фігури створюються за дуже сучасною технологією. Спочатку фігуру роздруковують на 3D-принтері, виточують її, потім створюється маска, яку заливають спеціальним розчином (силікон, латекс, пластик), а потім вже ведеться фактично ручна робота. Кожен волосок – а ми використовуємо справжнє волосся, – вставляється гарячою голкою вручну.

Біля кожної фігури є її "паспорт", де двома мовами (українською та англійською) розповідається, хто це і чим відомий. А за допомогою свого гаджета ви можете зчитувати QR-код, де вже вісьмома мовами є більш розширена інформація. 60 фігур з 100 розмовляють через навушник аудіогіда. Наприклад, Володимир Великий говорить: "Що, впізнали мене? Так, це я, Володимир Великий – той, що хрестив Русь. Але хочу вам сказати про інше. Хочу висловити велику подяку своїм нащадкам, – знаю, що зараз вони звуться українцями, – за те, що вони не зійшли з того шляху, що я вказав. А це – християнство і європейська родина народів". А Петлюра каже: "Любі мої друзі, нам не страшні заморські воші – нас дістають свої гниди". Так, деякі цитати цих діячів актуальні й донині.

Аудіогід у нас теж вісьмома мовами – відвідувачам розповідають про те, що відбувається в тій чи іншій мізансцені, про ці історичні постаті, які ще й можуть поспілкуватися з вами.

У нас є ідея ще більше пожвавити ці фігури. Відвідувач буде натискати кнопку на спеціальному гаджеті, і за допомогою доповненої реальності фігури будуть оживати – актори гратимуть міні-спектаклі на 3 хвилини, присвячені тій чи іншій події.

Як я вже говорив, наш музей об’єднує три музеї. Другий музей – це музей діорам. Діорами створені в форматі 3D, вони теж "живі". У них літають птахи, ходять хмари, встає сонце, а на полі битви, наприклад, гримлять постріли, можна побачити спалахи і клуби диму. У багатьох діорамах відвідувач переноситься в історичну подію, не тільки завдяки звукам і зображенню, але і завдяки запахам!

Третій музей – інформаційно-інноваційний. У нас є три способи подачі інформації. По-перше, ми маємо інформаційні стіни, на яких описані події та особистості, по-друге, є тайм-лайни, де можна побачити, наприклад, коли народився цей персонаж, що він зробив, в яких подіях брав участь і коли помер. А по-третє, інформація для дітей. У нас є такі таблички у вигляді цукерки, на яких намальований школяр. Тексти там написані психологами і педагогами спеціально для дітей, щоб вони краще розуміли ті історичні події, про які говорить експозиція.

Крім того у нас є проекції на екранах; телефони, за якими ви можете послухати розмови українських бійців зі своїми родичами.

Аналогів нашого музею немає ніде в світі. Саме цей інноваційний підхід притягує безліч гостей до нашого музею.

– Розкажіть про команду, яка працювала над створенням музею?

– Тільки тих, хто займався збором і обробкою інформації, понад 100 людей – це вчені, етнографи, психологи, консультанти з різних країн, перекладачі та диктори, які начитують інформацію для аудіогідів. Ще, звичайно, скульптори – в першій команді було 18 осіб, потім ми підключили ще одну, в якій 10 осіб. Потім – художники, візажисти і дизайнери. Тобто ще понад 300 осіб були задіяні в роботі над цим масштабним проектом. П’ять років ми збирали і обробляли інформацію, з них дев’ять місяців ми монтували і будували сам музей.

– Як ви знайшли фінансування?

– Ну як вам сказати – "фінансування"... Я продав свій бізнес і вклав свої гроші в цей проект. Це понад три мільйони євро.

– Ви розраховуєте на те, що проект коли-небудь окупиться?

– Так, це 100 % окупиться! Тому що ми виховуємо таку націю, що мені, моїм дітям і онукам буде приємно і гордо тут жити! Для мене важлива соціальна значимість нашого проекту. Якби ми виховали свою націю трохи раніше, у нас, можливо, і війни би не було, була б інша влада, тому що ми вибирали б інших. Щоб нашу країну, нашу націю захищати і розвивати, необхідно знати її історію та традиції. Тому ми закликаємо всіх чиновників і політиків приходити до нас і знайомитися з історією своєї країни. Ми захищаємо свою історію – ми даємо зрозуміти, що княгиня Ольга – наша, Володимир Великий – наш! І коли до нас приїжджають іноземці, вони отримують нові знання про нашу країну, і вже не зможуть росіяни привласнити собі нашу історію, наших великих діячів.

Звичайно, важливо, щоб музей окуповувався, тому що нам потрібно покривати високу орендну плату, комунальні послуги, податки; недешево обходяться буклети та роздаткові матеріали; зарплати для великої команди.

Крім того у нас багато пільг і знижок в музеї. Так, безкоштовно відвідувати музей можуть діти до 6 років, священики, вчителі історії, музейні працівники. Один раз на місяць безкоштовно можуть відвідувати музей всі пенсіонери, інваліди I і II групи та члени багатодітних сімей. Якщо адміністрація Києва надасть нам допомогу в розміщенні реклами в місті, то ми зробимо щомісячний День відкритих дверей в музеї – тоді все без винятку зможуть відвідати його безкоштовно. А на день ми можемо приймати до 3000 осіб.

– Чи користується музей популярністю?

– Так, ми нещодавно відкрилися, але вже можна сказати, що музей цікавий людям. У серпні музей відвідало понад 8500 осіб, при цьому 4600 з них – безкоштовно. Приблизно 20 % – іноземні туристи.

– Які історичні постаті, представлені в музеї, найбільш цікаві відвідувачам і особисто вам?

– Різним категоріям відвідувачів цікаві різні фігури. Наприклад, лікарям найцікавіше сфотографуватися біля Амосова; представникам націоналістичних організацій – біля Чорновола; історики приходять до Грушевського і Винниченка. Але фігури періоду від княгині Ольги до Івана Мазепи цікаві абсолютно всім, оскільки до них відносяться саме як до історичних персон, а не як до політичних.

Для мене особисто важливою фігурою є Святослав Хоробрий – єдиний син князя Ігоря і княгині Ольги.

Ми виставили в експозиції ще не всі фігури – у нас 10 в роботі. Скоро тут з’являться: перший президент України Кравчук, боксер Олександр Усик, праведниця Олена Вітер, яка врятувала понад 300 євреїв під час Другої світової війни, Майкл Стренк – американський військовий українського походження, який поставив другу крапку у Другій світовій війні.

– Тепер хотілося б вам як людині, що тепер знайома з музейною справою не з чуток, поставити кілька питань про українські музеї загалом. Більшість українських музеїв, особливо районних, досі побудовані за радянськими принципами, і навіть експозиції часто радянські. Як це змінити?

– У мене є ціла готова стратегія, як це зробити. Якщо до мене прийдуть за порадою представники влади, я зможу допомогти. Я навчався цьому в Європі, і в мене є ідеї, схеми і конкретні плани. Наприклад, якщо це краєзнавчий музей і там представлені бивні мамонта, то таблички з інформацією недостатньо. Але можна за допомогою доповненої реальності поступово "оживляти" цього мамонта. На екрані спочатку з’явиться скелет, потім – м’язи, потім – шкіра, а потім він почне рухатися, їсти, видавати звуки... Ефект від відвідування такого музею буде зовсім іншим!

– Яким би ви бачили ідеальний музей, але не в столиці, а в якому-небудь не дуже розкрученому райцентрі?

– Ідеальний районний музей – це музей, який цікаво і в сучасній формі розповідає про історію саме цього регіону. Звичайно, всі музеї мають використовувати сучасні, інноваційні способи подачі інформації. Так, наші прадіди їздили на возах, але тепер люди літають на літаках і космічних кораблях. Старі музеї – це рівень возу, і потрібно підтягувати його до рівня літака.

Розмовляла: Даша Хорішко
Фото: Володимир Морєв