Шість днів ми з родиною прожили у лісі без людей, без благ цивілізації та без інтернету. Що можу сказати по собі?! "Брудне волосся" vs "чиста і ясна голова" – для мене друге виявилось набагато важливіше за перше. Баф у допомогу.

Коли прохолодно – без проблем можна обходитися без щоденного душу. А невеликої кількості води достатньо для щоденних гігієнічних процедур. І для дорослих, і для дитини. Доречі, за 6 днів витратили на все про все з їжею приблизно літрів 30 води, бо стояли без джерела.

При мінусовій температурі вночі в наметі можна виживати без проблем. Шапочка та термоодяг-термобілизна у допомогу. Спальники бувають на різні температурні режими. В нас не дуже теплі, тому ми вкривались поверх ще ковдрою. Головне переодягнутися в спальне до того, як стане дуже холодно. Залишок вечірнього часу гарно провести з книжкою або іграми у наметі (круто заходив Alias на смартфоні). Таким чином в наметі стає тепліше (ага, від дихання) і засинаєте вже в комфортній температурі. Дитина – таки коли їй холодно, ховається в спальник. Все що було до цього – їй дійсно було не холодно.

Їжа. Ми готували на газу. Звичайний пальник та невеличкий промисловий балон. Продукти брали різні, при такій температурі в сумці-холодильнику все зберігається ок. Плюс затарились у Экипировочный центр Команда Экс їжею, що запарюється окропом. Дуже зручно, коли води обмаль. (Напишу окремо ще про це) І кава, обов`язково кава, хоча я її не п’ю – але запах лісової кави – то казково!

За весь час у лісі ми жодного разу НЕ розводили багаття. Так, дуже хотілося біля вогника погрітися, але та кількість пожеж, що сталося за цей період... жах.

Ми практично весь час провели на одному місці. Переїзд був всього один. Але нудьгувати не приходилось взагалі. Дочка навчалась на природі, всі зошити взяла з собою і випадково зробила наперед завдання. Бадмінтон, петанк, настільні ігри та просто побігати. Багато читання: кожен для себе (нарешті і донька почала активно читати книжки), читання в голос перед сном.

Та саме головне – свіже повітря, пробудження природи, птахи, комахи.

Коли приїздиш з міста – заходиш у ліс як "ведмідь", не дуже помічаючи, що тут є свій уклад. А ще багато чого починає лякати.
І тільки згодом приходить єднання з природою. Ти починаєш чути та розрізняти спів пташок. Згодом навіть розрізняєш хрусткіт від дерев на вітру та те, коли хтось іде. Починаєш помічати комах та поступово навчаєшся поряд з ними існувати, а не боятися. Ми навіть спостерігали за кліщами. Доречі, так, їх багато цього року – Reima Ukraine вам у поміч (хто ще не в темі – є одяг з захистом від комах). А потім спостерігали за мурахами – уявіть – пів дня ми лежали на землі та спостерігали за мурашками у лупу та просто так. Біля нас був великий мурашник.

Такий час на природі мені дуже допомагає стабілізувати стан та заземлитися. Бути в "тут і зараз". Нормалізує фізичний та психологічний стан, апетит, сон. Багато роздумів про те, що такий формат виїздів треба робити людям. Це те, що єднає з природою. Та екологічно по відношенню до природи. І це зараз дуже актуально.

Як вважаєте?

Автор: Анна Кононко – щаслива мама, невгамовна мандрівниця, блогер і автор проекту Trekker

Вас також може зацікавити:
- Trekker: Дикі болота Міжрічинського парку
- Тревел-мама Анна Кононко про те, як все починалося
- Дитячі табори під Києвом: акційні пропозиції на літо 2020

Партнерська програма Zruchno.Travel для просування готелів, турів в Інтернеті