Людмила Млош родом з Волині, вже 25 років проживає у Німеччині та пропагує українські культуру і цінності закордоном. Вона зі своїми однодумцями заснували українсько-німецьку організацію у ФРН з осідком в Берліні в 1999 році, з початковою назвою "Нова громада". У 2007 році організація була перейменована на Центральну Спілку Українців в Німеччині (ЦСУН) і затверджена судом району Шарлоттегбург в Берліні 16 січня 2007 року. Членами організації є українці з 12 регіонів Німеччини. Організація допомагає українському фронту та популяризує Україну. Центральна Спілка стала партнером Асоціації індустрії гостинності у проведенні Першого Україно-Німецького форуму розвитку культурного туризму за підтримки УКФ. Ми поспілкувалися із пані Людмилою щодо перспектив розвитку культурного туризму між Україною та Німеччиною.

Пані Людмило, як прийшла ідея створити організацію українців у Німеччині?

Проживаючи в Німеччині мені не вистачало рідної України. Берлін після об’єднання Східної та Західної Німеччини став столицею єдиної держави. Громадська активність різних громад була значною, та от українська була слабшою, зокрема у порівнянні з російською. Тому ми і вирішили створити потужну українську організацію. Мені тоді всі казали: "У тебе хороші організаторські здібності, об’єднуй українців в організацію".

Пані Людмило, ваша Спілка стала партнером Асоціації Гостинності у проведенні Першого Форуму із розвитку культурного туризму між Німеччиною та Україною. Чим цей проєкт важливий для Вас?

Німеччина є провідною країною в Європі, і чим більше німці знатимуть про Україну з позитивного боку, тим більше шансів налагодити партнерські стосунки між державами. А подорожі – це найефективніший спосіб зблизити країни на рівні народів. Бо там де симпатії народу – симпатії політиків.

Також відомо, що Асоціація Гостинності – одна з найбільших та найефективніших туристичних організацій України, тому ми підписали Меморандум про співпрацю у галузі туризму.

Яке у широкого загалу німців уявлення про Україну? Чи багато вони знають про її туристичний потенціал?

Німці довгий час називали всіх українців "рус", тобто не розрізняли українців та росіян. Лише після Революції Гідності 2014 року більш політично обізнане населення стало вирізняти українців. Проте багато хто й досі не розрізняє, симпатизує російській культурі, бо РФ проводить цілеспрямовану потужну пропаганду у Німеччині.

Про туристичну Україну практично нічого не знають. У Берліні я не зустрічала жодного туристичного бюро, яке би продавало подорожі до України. При цьому Росія тут відкрила туристичний центр, де просувають подорожі до країни-агресора, включаючи тури до Криму.

Як думаєте, що треба робити Україні, щоб посилити свій імідж привабливої країни у Німеччині?

Треба системно займатися популяризацією бренду "Україна", і найкраще це робити через туризм та культуру.

Наприклад, у Берліні немає жодного українського ресторану, проте російських ресторанів, де в меню наряду із пельменями пропонують "борщ" як російську страву, – безліч.

Також у Німеччині немає Українського культурного центру, для порівняння – "русский дом" разом із російським посольством займають два квартали у центрі німецької столиці, а українське посольство – це маленьке напівпідвальне приміщення.

У ЦСНУ був досвід організації туристичних ознайомчих поїздок до України. Розкажіть, коли це було і чи викликало інтерес німців?

Перші туристичні поїздки почалися у рамках програми допомоги діткам, які постраждалим від Чорнобильської катастрофи.  Цю програму реалізовували ми з німецькою організацією Städtepartnerschaftsverein e.V.(Berlin Wilmersdorf – Kyiv Pechersk).

Відтоді щороку зв’язки посилювалися і німецькі партнери самі захотіли відвідати Україну, щоб більше вивчити місцеві проблеми та перспективи співпраці. Остання така поїздка німецької делегації до Києва, яку ми організовували, була у 2018 році.

Чим цікавились німецькі партнери у Києві? Що їм сподобалось? 

Німці цікавилися різними питаннями: культурою, медициною. У 2018 році ми відвідували музичну школу, німецьку кірху на Лютеранській. Я запросила співака Миколу Сікору, який давав концерт, а також письменницю Ніну Омріяну-Бай, яка презентувала книгу.

Місто Київ і Україна в цілому німецьким гостям сподобалися, але також вони справедливо висловлювали певні зауваження. 

А які це були зауваження?

Що треба вдосконалювати інфраструктуру  та сервіс. На жаль, тоді дороги були вкрай погані, а більшість готелів ще не відповідали тим стандартам, до яких звик німецький турист. 

Ваші п’ять порад туристичному бізнесу, який хоче залучати німецьких туристів?

Перше, це мовне питання

Зробіть якісне обслуговування і не зустрічайте німецького туриста словами "Здрасьте!". Німці цього не розуміють, коли самі українці не розмовляють рідною мовою.  Взагалі, якщо є бажання возити німецькі групи туристів, то треба насамперед використовувати німецьку мову. Німці не дуже люблять, коли їх обслуговують англійською. Вони дуже цінують свою мову. Тому гіди, вивіски, меню мають бути перекладені німецькою.

Друге, це навігація та логістика

Хоч і є певні зрушення, але все одно недостатньо вказівників латиницею. Також багато вказівників незрозумілі європейцю. Наприклад, у метро напрями позначені червоним, а у всьому цивілізованому світі стрілка червоного кольору означає "ходу нема". Тобто, туристу дуже легко заплутатись, особливо під землею, де нема сигналу інтернету і не завжди працює навігатор. 

Третє, це ресторани

Коли ми приїздили, мало пропонували  автентичної кухні, а німцям потрібно щось цікаве оригінальне та місцеве. Ми тоді обійшли багато ресторанів у пошуках борщу: або нема, або закінчився. 

Також німців дратує гучна музика у ресторанах. У німецьких ресторанах, музика не відволікає, її майже не чутно. Виключення – паби, де часто збираються вболівальники та дивляться спортивні матчі.

Четверте, сувеніри

Німці – дуже практичний народ, а отже сувеніри теж полюбляють практичні. Мені моя німецька подруга якось зауважила: "більше не привозь статуетки, магніти і все, що лише накопичує пил". Відтоді я стала привозити з України практичні подарунки, щоб можна було у побуті використати: продукти, одяг, косметику, прикраси, але вироблене в Україні. Бо німці сильно звертають увагу на виробника. Вони дуже шанують якість та автентику, а тому не сприймають "українські" сувеніри, вироблені у Китаї.

П’ята порада щодо українських культурних об’єктів – музеїв, галерей, палаців, садиб, фортець, сакральних споруд.

Тут треба зробити сервіс та інфраструктуру – туалети, пандуси, банкомати, wi-fi, заклади харчування. Якщо це музей – має бути німецькомовна екскурсія або хоча б аудіогід німецькою. 

І найголовніша порада німців для українців:

"Україні потрібно робити своє і шанувати своє!"

***

Людмила Млош – одна зі спікерок Першого Україно-Німецького Форуму з розвитку культурного туризму, який відбудеться 20 вересня.

Реєструйся для безкоштовної участі вже зараз.